Національний музей "Биківнянські могили" шукає матеріали пов'язані з політичними репресіями. ЗВЕРНЕННЯ

Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» шукає матеріали, пов'язані з масовими політичними репресіями 1930-х – 1940-х років у Києві та області, для поповнення колекцій.

Про це йдеться на сайті Заповідника.

 

Насамперед, звертаємось до родичів репресованих із проханням поділитися фотографіями (або копіями) їхніх розстріляних рідних. Ці фотографії потрібні для наукової та виставкової роботи Заповідника та наповнення електронної бази даних жертв сталінського терору, похованих у Биківні.

Так само будемо вдячні за інформацію, яка стосується обставин арешту людини (спогади, що збереглись у родині, листи, відповіді органів радянської влади).

Масштаби Великого терору й велика кількість жертв не повинні затьмарювати персональних історій, за якими не лише доля конкретної людини, а трагедія цілої родини.

Надіслані матеріали стануть як вагомою допомогою колективу Заповідника у його роботі з поширення правди про Биківнянську трагедію, донесення інформації про політичні репресії 1930-х – 1940-х років до українського суспільства й світової громадськості, так і своєрідним способом вшанувати пам'ять невинно убієнних.


Будемо вдячні за ваші пропозиції та надіслані матеріали. Просимо надсилати їх на е-мейл: bykivnya@gmail.com


Контакт: (044) 253-03-55

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.