Площу перед посольством РФ у Празі перейменують на честь Бориса Нємцова

Російське посольство у Празі наприкінці лютого отримає нову адресу – площу, на якій воно розташоване, назвуть іменем вбитого російського опозиціонера Бориса Нємцова.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на видання Aktualne.

Борис Нємцов
Борис Нємцов

Рішення про перейменування площі Під каштанами вже ухвалила топографічна комісія чеської столиці.

"Комісія з топографії заявляє, що не знайшла технічних, адміністративних або організаційних перешкод для перейменування", - заявили в комісії.

Комісія розглядала цю пропозицію в минулому, але цього разу вирішила її підтримати. Зіграло свою роль і те, що ніхто не повідомив про постійне проживання за цією адресою, так що будь-які ускладнення, які могли б виникнути із зобов'язанням місцевих жителів міняти місце проживання в посвідченнях особи, усунені.

Остаточно це рішення має бути ухвалене в кінці лютого, коли відповідний пункт буде запропонований мером Праги Зденеком Гржибом.

"Я вважаю, що ми маємо проголосувати з цього питання 24 лютого, тому що я хотів би бути присутнім на урочистій церемонії відкриття в річницю вбивства Бориса Нємцова, в ідеалі з дочкою Бориса Нємцова", - сказав Гржиб.

Церемонія перейменування площі має відбутися 27 лютого – в день п'ятої річниці вбивства Нємцова.

За словами мера, голосів на підтримку перейменування цілком вистачить.

Таким чином, керівництво міста задовольнило давні прохання авторів петиції на чолі з депутатом Петром Кутілеком (зелені), який закликав до перейменування площі. Під петицією поки зібрано понад 4,5 тисяч підписів.

ДОВІДКА. Нємцов убитий на Великому Москворецькому мосту, неподалік Кремля, чотирма пострілами у спину 27 лютого 2015 року. Похований на Троєкуровському кладовищі. У липні 2017 року за вбивство Нємцова за наймом у складі організованої групи були засуджені п'ятеро чеченців.

Борис Нємцов у 2004 році підтримав Помаранчеву революції в Україні, пізніше був призначений позаштатним радником президента України Віктора Ющенка. Закликав чинити ідеологічний тиск на Кремль.

У 2013 році він підтримав Євромайдан. Під час Майдану йому було заборонено в'їзд до України. У 2014 році Нємцов засудив анексію Криму Росією.

У вересні того ж року підписав заяву з вимогою "припинити військову авантюру: вивести з території України російські війська та припинити пропагандистську, матеріальну та військову підтримку прихильників самопроголошених ДНР та ЛНР".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?