Спецпроект

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр»

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції Сирецько-Печерської лінії метрополітену «Дорогожичі» на станцію «Бабин Яр». З такою пропозицією вже подано звернення на ім’я Київського міського голови Віталія Кличка.

Фінансування усіх витрат, пов'язаних із процесом перейменування, буде здійснене Благодійним фондом, йдеться у повідомленні на сайті Меморіального центру.

 
Фотоколаж: Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

"Така ініціатива пов'язана із тим, що станція метро "Дорогожичі" розташована безпосередньо на історичній території урочища Бабин Яр – місця пам'яті, де у 1941-1943 рр. відбулася одна з найбільших трагедій Голокосту.

Щороку це місце відвідують десятки тисяч людей, у тому числі й з усього світу. Крім того, у майбутньому на території Бабиного Яру буде збудовано Меморіальний центр, що включатиме музейну, освітню, науково-дослідну частини, а також, власне, і сам меморіал.

Таким чином, перейменування станції метро спростить навігацію у місті для всіх, хто прагне відвідати це місце пам'яті, дізнатися більше про трагедію Бабиного Яру або вшанувати невинно вбитих, допоможе розкрити унікальність усієї місцевості та поширити знання про події, які тут відбулись" - йдеться у повідомленні.

"Бабин Яр є місцем злочину двох тоталітарних систем. Одна знищила у цьому місці тисячі невинних людей, а друга намагалася приховувати правду про ці події", – зауважив Максим Яковер, генеральний директор Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

"Перетворення місця забуття в місце пам'яті – це наш обов'язок перед Києвом, перед усім світом і перед наступними поколіннями. Переконаний, що перейменування станції метро "Дорогожичі" на "Бабин Яр" сприятиме переосмисленню киянами цієї місцевості", – додав Макс Яковер.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".