Спецпроект

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр»

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції Сирецько-Печерської лінії метрополітену «Дорогожичі» на станцію «Бабин Яр». З такою пропозицією вже подано звернення на ім’я Київського міського голови Віталія Кличка.

Фінансування усіх витрат, пов'язаних із процесом перейменування, буде здійснене Благодійним фондом, йдеться у повідомленні на сайті Меморіального центру.

 
Фотоколаж: Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

"Така ініціатива пов'язана із тим, що станція метро "Дорогожичі" розташована безпосередньо на історичній території урочища Бабин Яр – місця пам'яті, де у 1941-1943 рр. відбулася одна з найбільших трагедій Голокосту.

Щороку це місце відвідують десятки тисяч людей, у тому числі й з усього світу. Крім того, у майбутньому на території Бабиного Яру буде збудовано Меморіальний центр, що включатиме музейну, освітню, науково-дослідну частини, а також, власне, і сам меморіал.

Таким чином, перейменування станції метро спростить навігацію у місті для всіх, хто прагне відвідати це місце пам'яті, дізнатися більше про трагедію Бабиного Яру або вшанувати невинно вбитих, допоможе розкрити унікальність усієї місцевості та поширити знання про події, які тут відбулись" - йдеться у повідомленні.

"Бабин Яр є місцем злочину двох тоталітарних систем. Одна знищила у цьому місці тисячі невинних людей, а друга намагалася приховувати правду про ці події", – зауважив Максим Яковер, генеральний директор Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

"Перетворення місця забуття в місце пам'яті – це наш обов'язок перед Києвом, перед усім світом і перед наступними поколіннями. Переконаний, що перейменування станції метро "Дорогожичі" на "Бабин Яр" сприятиме переосмисленню киянами цієї місцевості", – додав Макс Яковер.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.