Археологи знайшли античні таблички, що використовувались у магічних цілях

30 свинцевих табличок із прокльонами були виявлені на дні прадавнього колодязя у афінському районі Керамікос.

Вчені з Німецького археологічного інституту, які проводили розкопки, запевняють, що колодязь використовувався місцевими жителями майже тисячу років, повідомляє видання Opinion.

 

Німецький археологічний інститут веде розкопки району Керамікос вже багато років. У 2011 році його співробітники почали проєкт із дослідження і картографування стародавніх колодязів, відтоді вони виявили вже понад 40 таких об'єктів.

Колодязь B34 був у дворі громадської лазні перед Дипілонськими воротами. Круглий стовбур колодязної свердловини був споруджений в 4 столітті до Р.Х.

Команді довелося залучити чотири водяні насоси, щоб очистити стовбур свердловини. Внизу вони виявили безліч предметів: глиняні лампи, бронзові монети, каструлі, посуд для пиття, посудини для змішування води і вина тощо.

Деякі органічні залишки також були збережені в заболоченому середовищі, зокрема персикові кісточки, гончарний скребок і невелика дерев'яна коробка.

Одним із найцікавіших відкриттів стали 30 свинцевих табличок. Такі таблички широко використовувалися в античному світі з магічними цілями.

Їх часто опускали в могили, зазвичай скрутивши в трубку, а іноді і проткнувши цвяхом, причому часто для цього воліли використовувати не простий цвях, а взятий із хреста розп'ятого злочинця.

На табличках писали тексти прокльонів на адресу кривдників, злодіїв, суперників у коханні, дуже часто адресатами ставали учасники судових процесів – представники протилежної сторони, їхні свідки, а іноді навіть судді. Таблички, присвячені судовим позовам, такі численні, що вони отримали особливу назву tabellae iudicariae.

Автори проклять бажали своїм ворогам смерті, хвороби, каліцтва, німоти, божевілля, різноманітних нещасть. Зустрічаються на табличках й інші тексти, які, навпаки, повинні були забезпечити автору любов певної людини.

Керівниця розкопок Ютта Строшек розповіла, що колодязі та священні водойми поряд із могилами служили місцем для розміщення таких табличок, оскільки вважалося, що так вони будуть доставлені підземним богам.

Стародавні греки вважали, що кидання прокляття в колодязь активує його.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.