СБУ та Інститут національної пам’яті Словацької Республіки підписали Договір про співробітництво. ФОТО

Делегація Інституту національної пам’яті Словацької Республіки на чолі з Головою Ради правління Яном Палффі та керівництво Галузевого державного архіву Служби безпеки України уклали Договір про співробітництво в архівній сфері.

Церемонія підписання відбулася в Києві за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Словацької Республіки в Україні Марека Шафіна, повідомляє пресслужба СБУ.

 

Цей документ дозволить інтенсифікувати співпрацю у питаннях наукових та архівно-пошукових досліджень, а також сприятиме обміну досвідом між співробітниками установ. Адже Інститут національної пам'яті Словацької Республіки є державною установою, що зберігає архіви колишніх комуністичних спецслужб Чехословаччини.

Тому налагодження плідної співпраці між двома інституціями має важливе значення для дослідження спільного минулого наших країн.

 

"Підписання Договору про співпрацю зі словацькою стороною дозволить на якісно новому рівні взаємодіяти у царині відновлення історичної пам'яті наших народів, зробить Україну й Словацьку Республіку сильнішими", ‒ резюмував підсумки зустрічі директор ГДА СБУ Андрій Когут.

 

Під час зустрічі сторони також обговорили перспективні напрямки майбутньої співпраці. У ході візиту іноземні гості детальніше ознайомилися з роботою Архіву СБУ, зокрема їм презентували документи з історії Словацької Республіки ХХ століття, що містяться у сховищах ГДА.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.