Помер радянський маршал-заколотник Язов

Колишній міністр оборони СРСР, останній радянський маршал, учасник заколоту ГКЧП Дмитро Язов помер у Москві 25 лютого 2020 року

Про це повідомляє Радіо Свобода з посиланням на Міністерство оборони Росії.

 

Дмитро Язов народився у 1924 році. Вступив до Червоної армії добровольцем під час війни у 1941 році. Брав участь в обороні Ленінграда і наступі в Балтії. З 1944 року - член ВКП (б). Двічі був поранений, нагороджений Орденом Червоної зірки за атаки в перших рядах.

Після війни закінчив Курси удосконалення офіцерів піхоти, навчався у Військовій академії. Брав участь у Карибській кризі, його механізований полк був перекинутий на Кубу, де повинен був оборонятися від потенційного вторгнення США. Очолював радянські війська, розміщені в Чехословаччині, Середньоазійському та Далекосхідному військових округах.

У травні 1987 року, після відставки маршала Сергія Соколова, знятого з посади через політ Маттіаса Руста, Язов призначений міністром оборони СРСР.

Язов був останньою людиною, якій було присвоєно звання маршала Радянського Союзу. Він був останнім міністром оборони країни, який брав участь у Другій Світовій війні. Наприкінці 1980-х років радянське партійне керівництво покладало на нього відповідальність за використання військ в союзних республіках, зокрема Литві. 

У ніч на 13 січня 1991 року радянські військові і спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності від СРСР. У подіях у Вільнюсі загинули 14 людей, сотні людей постраждали.

27 березня 2019 року Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив Язова до 10 років позбавлення волі. Його звинувачували у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів. У квітні 2019 року Слідчий комітет РФ порушив справу проти литовських суддів за вирок Язову.

У серпні 1991 року Язов був членом ГКЧП. За його наказом у Москву було введено військову техніку. Після провалу путчу вирушив на переговори в Форос до Михайла Горбачова, де був заарештований. По телебаченню транслювалося його звернення до Горбачова, в якому він каявся за свою участь в ГКЧП і називав себе "старим дурнем". 

У 1994 році був амністований і звільнений з військової служби. В останні роки життя займав різні консультативні посади в російському Міністерстві оборони.

Влітку 2014 року на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві Язов виступив проти військового вторгнення Росії в Україну. Він зазначив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни". Однак в інтерв'ю того ж року маршал підтримав окупацію Росією Криму.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.