Помер радянський маршал-заколотник Язов

Колишній міністр оборони СРСР, останній радянський маршал, учасник заколоту ГКЧП Дмитро Язов помер у Москві 25 лютого 2020 року

Про це повідомляє Радіо Свобода з посиланням на Міністерство оборони Росії.

 

Дмитро Язов народився у 1924 році. Вступив до Червоної армії добровольцем під час війни у 1941 році. Брав участь в обороні Ленінграда і наступі в Балтії. З 1944 року - член ВКП (б). Двічі був поранений, нагороджений Орденом Червоної зірки за атаки в перших рядах.

Після війни закінчив Курси удосконалення офіцерів піхоти, навчався у Військовій академії. Брав участь у Карибській кризі, його механізований полк був перекинутий на Кубу, де повинен був оборонятися від потенційного вторгнення США. Очолював радянські війська, розміщені в Чехословаччині, Середньоазійському та Далекосхідному військових округах.

У травні 1987 року, після відставки маршала Сергія Соколова, знятого з посади через політ Маттіаса Руста, Язов призначений міністром оборони СРСР.

Язов був останньою людиною, якій було присвоєно звання маршала Радянського Союзу. Він був останнім міністром оборони країни, який брав участь у Другій Світовій війні. Наприкінці 1980-х років радянське партійне керівництво покладало на нього відповідальність за використання військ в союзних республіках, зокрема Литві. 

У ніч на 13 січня 1991 року радянські військові і спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності від СРСР. У подіях у Вільнюсі загинули 14 людей, сотні людей постраждали.

27 березня 2019 року Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив Язова до 10 років позбавлення волі. Його звинувачували у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів. У квітні 2019 року Слідчий комітет РФ порушив справу проти литовських суддів за вирок Язову.

У серпні 1991 року Язов був членом ГКЧП. За його наказом у Москву було введено військову техніку. Після провалу путчу вирушив на переговори в Форос до Михайла Горбачова, де був заарештований. По телебаченню транслювалося його звернення до Горбачова, в якому він каявся за свою участь в ГКЧП і називав себе "старим дурнем". 

У 1994 році був амністований і звільнений з військової служби. В останні роки життя займав різні консультативні посади в російському Міністерстві оборони.

Влітку 2014 року на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві Язов виступив проти військового вторгнення Росії в Україну. Він зазначив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни". Однак в інтерв'ю того ж року маршал підтримав окупацію Росією Криму.

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.