Помер радянський маршал-заколотник Язов

Колишній міністр оборони СРСР, останній радянський маршал, учасник заколоту ГКЧП Дмитро Язов помер у Москві 25 лютого 2020 року

Про це повідомляє Радіо Свобода з посиланням на Міністерство оборони Росії.

 

Дмитро Язов народився у 1924 році. Вступив до Червоної армії добровольцем під час війни у 1941 році. Брав участь в обороні Ленінграда і наступі в Балтії. З 1944 року - член ВКП (б). Двічі був поранений, нагороджений Орденом Червоної зірки за атаки в перших рядах.

Після війни закінчив Курси удосконалення офіцерів піхоти, навчався у Військовій академії. Брав участь у Карибській кризі, його механізований полк був перекинутий на Кубу, де повинен був оборонятися від потенційного вторгнення США. Очолював радянські війська, розміщені в Чехословаччині, Середньоазійському та Далекосхідному військових округах.

У травні 1987 року, після відставки маршала Сергія Соколова, знятого з посади через політ Маттіаса Руста, Язов призначений міністром оборони СРСР.

Язов був останньою людиною, якій було присвоєно звання маршала Радянського Союзу. Він був останнім міністром оборони країни, який брав участь у Другій Світовій війні. Наприкінці 1980-х років радянське партійне керівництво покладало на нього відповідальність за використання військ в союзних республіках, зокрема Литві. 

У ніч на 13 січня 1991 року радянські військові і спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності від СРСР. У подіях у Вільнюсі загинули 14 людей, сотні людей постраждали.

27 березня 2019 року Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив Язова до 10 років позбавлення волі. Його звинувачували у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів. У квітні 2019 року Слідчий комітет РФ порушив справу проти литовських суддів за вирок Язову.

У серпні 1991 року Язов був членом ГКЧП. За його наказом у Москву було введено військову техніку. Після провалу путчу вирушив на переговори в Форос до Михайла Горбачова, де був заарештований. По телебаченню транслювалося його звернення до Горбачова, в якому він каявся за свою участь в ГКЧП і називав себе "старим дурнем". 

У 1994 році був амністований і звільнений з військової служби. В останні роки життя займав різні консультативні посади в російському Міністерстві оборони.

Влітку 2014 року на Всеармійських зборах офіцерів запасу в Москві Язов виступив проти військового вторгнення Росії в Україну. Він зазначив, що "подібні необдумані дії можуть привести до третьої світової війни". Однак в інтерв'ю того ж року маршал підтримав окупацію Росією Криму.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.