Спецпроект

У Львові збиратимуть докази для визнання Шептицького Праведником світу

Міський голова Львова Андрій Садовий закликав зібрати більше свідчень про участь митрополита Андрея Шептицького у порятунку єврейських дітей в часи Голокосту для визнання його Праведником народів світу.

Про це йшлося під час церемонії вшанування родин Праведників, повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

 

"Думаю, було б правильно, щоб ми тут, у Львові, створили громадську раду, зібрали більше свідчень тієї жертовності, яку проявляв митрополит Андрей, рятуючи єврейських дітей, щоб він був визнаний Праведником народів світу.

Це буде чесно і справедливо. Прошу всіх долучатися й подавати таку інформацію. Це дуже важливо", - наголосив Садовий.

Львівський мер нагадав, що економіст і письменник Курт Левін, колишній міністр закордонних справ Польщі Адам Ротфельд, Нобелівський лауреат Роальд Гофман дітьми були врятовані українськими греко-католиками в Унівському монастирі завдяки митрополиту Шептицькому.

"Таких історій є сотні, тисячі, коли римо-католики чи греко-католики рятували єврейських дітей. Дуже часто це робилось під великим патронатом митрополита Андрея Шептицького — людини, яка є символом України, і яка дуже багато зробила для нашої держави", - зазначив він.

Про важливість визнання Шептицького Праведником народів світу Садовий говорив також під час особистої зустрічі з послом Ізраїлю в Україні Джоелем Ліоном.

Посол у відповідь запропонував звернутись до спеціальної комісії центру пам'яті Голокосту "Яд Вашем", яка, власне, і займається присвоєнням цього звання, та надати свіжі докази.


Нагадаємо, що раніше головний рабин України Моше Реувен Асман спільно з представниками УГКЦ та наукових кіл звернулись до Яд Вашем із проханням надати митрополиту Шептицькому почесне звання Праведника народів світу.

Звернення підтримав і Президент України. Втім, у спеціальній комісії відмовили та зазначили, що готові повторно розглянути звернення у разі, якщо їм нададуть невідомі досі документи та свідчення, що висвітлюють діяльність Андрея Шептицького під час війни.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?