Портнов через суд "заморозив" відзначення річниць кількох героїв ОУН та УПА

Окружний адмінсуд Києва задовольнив позов ексглави адміністрації Януковича Андрія Портнова і призупинив рішення Київської міськради про відзначення у 2020 році річниць кількох видатних діячів Української повстанської армії і Організації українських націоналістів.

Про це повідомляє Українська правда із посиланням на сайт ОАСК.

 

Згідно з повідомленням, це рішення суду від 12 березня задовольняє заяву Портнова "про забезпечення позову".

Суд вважає обґрунтованою вимогу колишнього глави АП про зупинення дії рішення КМР від 27 лютого, "зважаючи на наявні ознаки очевидної його протиправності, у зв'язку з порушенням Київською міською радою процедури розробки та прийняття оскаржуваного рішення".

Зокрема, суд зупинив відзначення у Києві у 2020 році пам'ятних дат та ювілеїв наступних особистостей:


130 років з часу народження Івана Полтавця-Остряниці, військового діяча, полковника Армії Української Держави;

6 лютого – 100 років з дня народження Василя Левковича, військового діяча, полковника УПА;

20 лютого – 115 років з дня народження Уласа Самчука, письменника публіциста, журналіста;

24 лютого – 110 років з дня народження Василя Сидора, військового та політичного діяча, полковника УПА;

5 травня – 120 років з дня народження Володимира Кубійовича, вченого, історика географа, енциклопедиста, громадського та політичного діяча, організатора та головного редактора "Енциклопедії українознавства";

12 листопада – 100 років з дня народження Василя Галаси, політичного та військового діяча, полковника УПА;

12 грудня – 130 років з дня народження Андрій Мельника, політичного та військового діяча, голови Проводу Організації українських націоналістів.


"В ухвалі суду зазначено, що в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості".

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.