Полтавський історик уклав словник із тлумаченнями до "Енеїди" Котляревського

Історик Борис Тристанов створив словник застарілих та маловживаних слів з "Енеїди" Івана Котляревського.

Працював над словником 3 місяці. Використав близько 20 джерел, повідомляє "Суспільне".

 

Праця має 3 тис. статей та 300 коментарів до строф й рядків поеми Івана Котляревського.

"Це застарілі слова і маловживані слова, які зараз майже не зустрічаються. Є кілька значень слів. І в одній строфі це значення все пояснює, а в іншій – слово взагалі має інше значення", - розповів історик.

Він вирішив укласти словник, коли не знайшов жодного повного зібрання коментарів до поеми.

"Енеїду" востаннє я читав іще в школі. Років 49 тому. До неї не повертався, а тут – повернувся. Мені стало ясно, що дуже багато слів, не скажу, що половина, але багато, які мені незрозумілі. Хоча я й багато працював із історичними джерелами", - каже Тристанов.

Наприклад, "Лавися в німецькім фуркальці була". Словник української мови дає, що "фуркальце" – це "дзиґа". Ви ж не зрозумієте, як Лавися може на себе дзиґу натягнути. Словник у виданні 1842 року фуркальце подає як фуро. Це запозичення із французької мови у російській. І там фуро – це вузьке платтячко", - розповів історик.

 

Словник опублікували в інтернеті. Статті зі значеннями слів мають гіперпосилання на місце у тексті.

"В "Енеїді" є так звані сталі вирази. Це рядки вставлені, їх потрібно розшифрувати і сказати, яке цей вираз має значення. Слова вам зрозумілі, а у виразі – може бути дуже багато значень", - каже упорядник словника.

7 виразів не вдалося розтлумачити.

"Хвіст з прикладом", наприклад. Це Котляревський описує Каміллу. Що таке "хвіст з прикладом"? Що таке "приклад" всім зрозуміло, дуже багато значень", - повідомив історик.

В словнику упорядник зібрав понад 1,5 тис. ілюстрацій, які публікували у виданнях "Енеїди".

"Виявилося, що всі ці видання є в Полтаві. Крім одного, це видання 1931 року з ілюстраціями Миколи Алексєєва. Їх я замовляв у Львові", - розповів Борис Тристанов.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.