У Празі встановили пам'ятну дошку власовцям. ФОТО

Це відбулося попри протести Москви проти уславлення колабораціоністської Російської визвольної армії (РОА).

У празькому районі Ржепор'є в четвер, 30 квітня, муніципальна влада встановила меморіальну дошку солдатам Російської визвольної армії, якою командував генерал Андрій Власов. Про це повідомило видання České noviny, передає Збруч.

 

У травні 1945 року власовці надали допомогу Празькому повстанню проти німецьких окупантів.

На табличці розміщено текст про те, що в Ржепор'є керівництво першої дивізії РОА під командуванням Сергія Буняченка ухвалило рішення прийти на допомогу повсталим проти німецької окупації мешканцям Праги.

"300 військовослужбовців Російської визвольної армії загинули під час визволення Праги", – написано на пам'ятній плиті. У тексті є згадка про неоднозначне сприйняття історичної ролі солдатів РОА.

При цьому наводиться цитата з книги "Архіпелаг ГУЛАГ" Олександра Солженіцина з питанням: "Чи всі чехи розібралися потім, які росіяни врятували їм місто?"

 

Крім меморіальної дошки, встановлено також пам'ятний знак у вигляді триметрового металевого стовпа, на вершині якого розміщено мініатюрну фігурку танка, накритого німецької військової каскою.

 

Установка меморіальної дошки коштувала районному бюджету 153 тисячі чеських крон (трохи більше шести тисяч доларів). Староста району Павел Новотний також заявив, що придбав камери відеоспостереження. Вони вже ввімкнені.

За словами Павла Новотного, рішенню муніципалітету з цього питання передував ґрунтовний діалог із громадськістю району.

"До речі, ініціатива встановлення дошки виходила аж ніяк не від мене – питання було підняте і на засіданні муніципальної ради, членами якого є представники восьми партій і рухів. У підсумку встановлення меморіальної дошки було одностайно підтримане. Чесно кажучи, я був здивований, що суперечок з цього приводу практично не виникло", – розповів староста району.

Рада празького району схвалила встановлення меморіальної дошки в грудні минулого року. Інформація про це викликала обурення з боку Москви. Міністерство закордонних справ Росії тоді заявило, що РОА була колабораціоністським збройним формуванням, створеним нацистським керівництвом Третього райху.

Установка пам'ятника власовцям, на думку посольства РФ у Празі, буде порушенням підсумків Нюрнберзького трибуналу, згідно з якими військові злочини не мають терміну давності.

Новотний у відповідь заявив, що монумент не прославлятиме солдатів РОА як колабораціоністів, а відзначить їх конкретні бої з Вермахтом за Прагу в 1945 році. При цьому староста зазначив, що ніколи не поставив би пам'ятник генералу Власову.


Нагадаємо
, що незадовго до поразки Німеччини у Другій світовій війні керівництво РОА ухвалило рішення вийти з підпорядкування німецького командування і пробиватися на Захід, щоби здатися в полон західним союзникам. 1-ша дивізія власовців під командуванням Буняченка взяла участь у Празькому повстанні. Саме допомога власовців змінила хід боїв у Празі на користь повсталих.

Могила 187 безіменних бійців РОА і генералів РОА В. Боярського і М. Шаповалова на Ольшанському цвинтарі в Празі
Могила 187 безіменних бійців РОА і генералів РОА В. Боярського і М. Шаповалова на Ольшанському цвинтарі в Празі

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.