Попри пандемію Україна вшанувала пам'ять жертв концтабору "Маутхаузена". ФОТО

Попри пандемію коронавірусу представники Посольства України в Австрії вшанували пам'ять жертв концентраційного табору "Маутхаузен", на місці якого зараз створений меморіальний комплекс.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Австрії.

 

"Щороку тут збирається вся політична еліта країни та дипломатичний корпус, щоб покласти вінки. Цього року через пандемію урочистості були скасовані, але для посольства було важливим все таки тут бути, особливо в цей ювілейний день.

Вшанувати свої покійних, своїх мучеників – це обов'язково ", - зазначив Надзвичайний та Повноважений Посол України в Австрії Олександр Щерба.

 

Вшанування на території меморіального комплексу "Концтабір Маутхаузен", що у Верхній Австрії неподалік Лінца, проходило 5 травня – у день звільнення табору американськими військами, що відбулося 5 травня 1945 року.

Українська дипломатична делегація була невелика – не більше 10 осіб, як це передбачають нові австрійські карантинні вимоги щодо зібрань. Також при покладанні квітів дотримувалася необхідна дистанція в 1 метр.

Українці поклали вінки як до свого національного пам'ятника, так і до меморіалів та пам'ятних дощок низки інших держав.

 

Пам'ятник українським жертвам "Маутхаузена" встановлений в меморіальній зоні на місці колишніх бараків "СС", де держави створили окремі місця для вшанування пам'яті своїх співвітчизників.

На зробленому з каміння пам'ятнику зображена жінка-янгол, яка схилила голову, а в руках тримає калину. Внизу гранітні блоки, на них – зроблений з металу терновий вінок та написи українською та німецькою мовою: "Вічна пам'ять синам і донькам України".

 

Скільки саме українців загинули в таборі "Маутгаузен", досі невідомо. Виправити ситуацію покликане ініційоване посольством історичне дослідження "Українці в Маутгаузені", яке включає спогади, архівні записи, старі фотографії та інтерв'ю ще живих бранців концтабору.

 

"Важливо, що вже готова книга під назвою "Українці в Маутхаузені" - дослідження людських доль, людей, які тут були, вижили, або знайшли свою смерть. Ця книга вже написана, зараз йде мова лише про її видання.

Сподіваюся, що в Українського інституту національної пам'яті знайдуться кошти, щоб видати цю книгу. Це – данина пошани нашим мученикам", - зазначив посол в Австрії.

 

На території меморіального комплексу у середу майже не було людей, за винятком поодиноких відвідувачів. Як і майже не було вінків та квітів. Тепер поруч з вінками від політичного керівництва Австрійської Республіки, появилися вінки та квіти і від Української держави.

 

"Важливо пам'ятати про те, що трапилося, і говорити та діяти так, щоб це ніколи більше не повторилося. Щоб нацизм ніколи знову і ніде не проріс.

Насильства та людської нетерпимості не повинно бути в нашому житті. І особливо це слід пам'ятати тим, хто інколи говорить про те, що "можем повторить", - заявив О.Щерба.


ДОВІДКА. "Маутхаузен" був єдиним концтабором на території Райху, який за нацистською класифікацією належав до "категорії ІІІ". Ця категорія означала – "знищення через працю". Умови утримання у таборі були найтяжчими в системі нацистських концтаборів.

За час існування концтабору через нього та його філії пройшло близько 200 тис. в'язнів 40 національностей, у т. ч. 8,5 тис. жінок. Серед арештантів були також діти й підлітки.

Загалом у концтаборі "Маутхаузен" та його філіях з 1938 року і по 5 травня 1945 року загинуло близько 120 тис. осіб, у тому числі тисячі українців.

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".