Попри пандемію Україна вшанувала пам'ять жертв концтабору "Маутхаузена". ФОТО

Попри пандемію коронавірусу представники Посольства України в Австрії вшанували пам'ять жертв концентраційного табору "Маутхаузен", на місці якого зараз створений меморіальний комплекс.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Австрії.

 

"Щороку тут збирається вся політична еліта країни та дипломатичний корпус, щоб покласти вінки. Цього року через пандемію урочистості були скасовані, але для посольства було важливим все таки тут бути, особливо в цей ювілейний день.

Вшанувати свої покійних, своїх мучеників – це обов'язково ", - зазначив Надзвичайний та Повноважений Посол України в Австрії Олександр Щерба.

 

Вшанування на території меморіального комплексу "Концтабір Маутхаузен", що у Верхній Австрії неподалік Лінца, проходило 5 травня – у день звільнення табору американськими військами, що відбулося 5 травня 1945 року.

Українська дипломатична делегація була невелика – не більше 10 осіб, як це передбачають нові австрійські карантинні вимоги щодо зібрань. Також при покладанні квітів дотримувалася необхідна дистанція в 1 метр.

Українці поклали вінки як до свого національного пам'ятника, так і до меморіалів та пам'ятних дощок низки інших держав.

 

Пам'ятник українським жертвам "Маутхаузена" встановлений в меморіальній зоні на місці колишніх бараків "СС", де держави створили окремі місця для вшанування пам'яті своїх співвітчизників.

На зробленому з каміння пам'ятнику зображена жінка-янгол, яка схилила голову, а в руках тримає калину. Внизу гранітні блоки, на них – зроблений з металу терновий вінок та написи українською та німецькою мовою: "Вічна пам'ять синам і донькам України".

 

Скільки саме українців загинули в таборі "Маутгаузен", досі невідомо. Виправити ситуацію покликане ініційоване посольством історичне дослідження "Українці в Маутгаузені", яке включає спогади, архівні записи, старі фотографії та інтерв'ю ще живих бранців концтабору.

 

"Важливо, що вже готова книга під назвою "Українці в Маутхаузені" - дослідження людських доль, людей, які тут були, вижили, або знайшли свою смерть. Ця книга вже написана, зараз йде мова лише про її видання.

Сподіваюся, що в Українського інституту національної пам'яті знайдуться кошти, щоб видати цю книгу. Це – данина пошани нашим мученикам", - зазначив посол в Австрії.

 

На території меморіального комплексу у середу майже не було людей, за винятком поодиноких відвідувачів. Як і майже не було вінків та квітів. Тепер поруч з вінками від політичного керівництва Австрійської Республіки, появилися вінки та квіти і від Української держави.

 

"Важливо пам'ятати про те, що трапилося, і говорити та діяти так, щоб це ніколи більше не повторилося. Щоб нацизм ніколи знову і ніде не проріс.

Насильства та людської нетерпимості не повинно бути в нашому житті. І особливо це слід пам'ятати тим, хто інколи говорить про те, що "можем повторить", - заявив О.Щерба.


ДОВІДКА. "Маутхаузен" був єдиним концтабором на території Райху, який за нацистською класифікацією належав до "категорії ІІІ". Ця категорія означала – "знищення через працю". Умови утримання у таборі були найтяжчими в системі нацистських концтаборів.

За час існування концтабору через нього та його філії пройшло близько 200 тис. в'язнів 40 національностей, у т. ч. 8,5 тис. жінок. Серед арештантів були також діти й підлітки.

Загалом у концтаборі "Маутхаузен" та його філіях з 1938 року і по 5 травня 1945 року загинуло близько 120 тис. осіб, у тому числі тисячі українців.

Від газет до телесеріалів: 30 років еволюції політичної агітації в Україні

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.

За два кроки до війни: Гляйвіцька провокація

31 серпня 1939 року. Невеличке сілезьке містечко Гляйвіц, Німеччина. Вечір. В одному з номерів готелю в центрі міста на застеленому ліжку лежить з закритими очима чоловік. Він вдягнутий і взутий. О 16-00 тишу номера прорізує вимогливий дзвінок телефону, який стоїть на столику біля ліжка. Не відкриваючи очей чоловік простягає руку, знімає трубку і підносить її до вуха. З трубки лунає добре знайомий йому голос: «Терміново передзвоніть!».

«Тройка» чи «Сєвєр»? – депортаційна операція початку квітня 1951 року

70 років тому на території України відбулася остання депортаційна операція, під час якої переважно зі Західної України було виселено 2 487 сімей куркулів, свідків Єгови та колишніх вояків армії Андерса

Черчилль-політик і Орвелл-письменник: дивовижні схожості двох культових особистостей

Мало хто знає, що здавалося б, нічим не пов’язані між собою Вінстон Черчилль та Джордж Орвелл мали насправді багато чого спільного. Обоє випередили свій час, обоє виступали борцями за свободу та демократію, а їхні ідеї, сформовані майже століття тому, залишаються гостро актуальними і дотепер.
Книжка «Черчилль і Орвелл. Битва за свободу», написана журналістом та воєнним кореспондентом Томасом Ріксом, вийшла друком у крафтовому видавництві «Лабораторія». Це порівняльна біографія двох видатних історичних постатей, які ніколи не зустрічались, однак захоплювались один одним на відстані.