АНОНС: Дискусія "Минуле, що не проминає: культура і політика пам’яті на пострадянському просторі"

Міжнародна асоціація гуманітаріїв запрошує на чергову онлайн-дискусію, присвячену переосмисленню травматичної спадщини комуністичного періоду під загальною назвою «Минуле, що не проминає», яка відбудеться 1 грудня 2020 р. цього разу у партнерстві з Київським центром Українського католицького університету.

На першому семінарі з цієї серії, організованому МАГ спільно з Європейським гуманітарним університетом, розглядалися прояви радянських патернів організованого насилля у пострадянських суспільствах (запис можна переглянути тут).

 

У центрі обговорень наступного наукового форуму будуть питання пострадянських трансформацій образів "вождів" тоталітарної системи та їхнього відображення в меморіальних практиках і культурі історичної пам'яті різних країн.


Місце і час: Київ, 1 грудня 2020 р.


14:00-16:00 – Вебінар:

"Ґуд бай, Ленін?": тоталітарні "герої" в посттоталітарних суспільствах

Модератор: Гелінада Грінченко (Харків)

Вступне слово: Тетяна Щитцова (Мінськ/Вільнюс) – президент МАГ

Спікери:

Борис Колоніцький, Марія Мацкевич (Санкт-Петербург). Ленін як "місце пам'яті" в пострадянській Росії. Пам'ять про політика і пам'ять про меморіальний проект;

Ярослав Грицак (Львів). Культура пам'яті в сучасній Україні: приклади Леніна і Сталіна;

Бондо Купатадзе (Тбілісі). Образ Сталіна в сучасній Грузії;

Коментатори: Олексій Браточкін (Мінськ), Ірина Прохорова (Москва),

Юрій Шаповал (Київ).


16:30-18:30 – Панельна дискусія:

Пам'ять у бронзі та граніті: меморіалізація / декомунізація

Модератор: Олег Турій (Львів)

Референти:

Олексій Ластовський (Мінськ). Забутий Ленін: невидимі шляхи декомунізації в Білорусі;

Антон Вачарадзе (Тбілісі). "Повернення" Сталіна в сучасну Грузію;

Олексій Каменських (Перм). Пермський фрагмент "сталінської банеріани": 2014-2015;

Оксана Міхеєва (Львів/Франкфурт-на-Одері). Пам'ятник як демонстрація влади в зоні збройного конфлікту на Донеччині;

Оксана Довгополова (Одеса). Мистецькі практики розмови про героїв минулого.

Дискутанти: Олександра Гайдай, Антон Дробович, Андрій Когут, Олена Стяжкіна (усі – Київ).


Робочі мови: білоруська, російська, українська.


Для участі в дискусії необхідно попередньо зареєструватися за наступним посиланням.

Після реєстрації ви отримаєте повідомлення на електронну пошту з підтвердженням, що містить інформацію про вхід в zoom-конференцію.

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.