АНОНС: Дискусія "Минуле, що не проминає: культура і політика пам’яті на пострадянському просторі"

Міжнародна асоціація гуманітаріїв запрошує на чергову онлайн-дискусію, присвячену переосмисленню травматичної спадщини комуністичного періоду під загальною назвою «Минуле, що не проминає», яка відбудеться 1 грудня 2020 р. цього разу у партнерстві з Київським центром Українського католицького університету.

На першому семінарі з цієї серії, організованому МАГ спільно з Європейським гуманітарним університетом, розглядалися прояви радянських патернів організованого насилля у пострадянських суспільствах (запис можна переглянути тут).

 

У центрі обговорень наступного наукового форуму будуть питання пострадянських трансформацій образів "вождів" тоталітарної системи та їхнього відображення в меморіальних практиках і культурі історичної пам'яті різних країн.


Місце і час: Київ, 1 грудня 2020 р.


14:00-16:00 – Вебінар:

"Ґуд бай, Ленін?": тоталітарні "герої" в посттоталітарних суспільствах

Модератор: Гелінада Грінченко (Харків)

Вступне слово: Тетяна Щитцова (Мінськ/Вільнюс) – президент МАГ

Спікери:

Борис Колоніцький, Марія Мацкевич (Санкт-Петербург). Ленін як "місце пам'яті" в пострадянській Росії. Пам'ять про політика і пам'ять про меморіальний проект;

Ярослав Грицак (Львів). Культура пам'яті в сучасній Україні: приклади Леніна і Сталіна;

Бондо Купатадзе (Тбілісі). Образ Сталіна в сучасній Грузії;

Коментатори: Олексій Браточкін (Мінськ), Ірина Прохорова (Москва),

Юрій Шаповал (Київ).


16:30-18:30 – Панельна дискусія:

Пам'ять у бронзі та граніті: меморіалізація / декомунізація

Модератор: Олег Турій (Львів)

Референти:

Олексій Ластовський (Мінськ). Забутий Ленін: невидимі шляхи декомунізації в Білорусі;

Антон Вачарадзе (Тбілісі). "Повернення" Сталіна в сучасну Грузію;

Олексій Каменських (Перм). Пермський фрагмент "сталінської банеріани": 2014-2015;

Оксана Міхеєва (Львів/Франкфурт-на-Одері). Пам'ятник як демонстрація влади в зоні збройного конфлікту на Донеччині;

Оксана Довгополова (Одеса). Мистецькі практики розмови про героїв минулого.

Дискутанти: Олександра Гайдай, Антон Дробович, Андрій Когут, Олена Стяжкіна (усі – Київ).


Робочі мови: білоруська, російська, українська.


Для участі в дискусії необхідно попередньо зареєструватися за наступним посиланням.

Після реєстрації ви отримаєте повідомлення на електронну пошту з підтвердженням, що містить інформацію про вхід в zoom-конференцію.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".