Російського історика-реконструктора засудили до 12,5 років колонії за вбивство студентки

Районний суд Санкт-Петербурга визнав історика Олега Соколова винним у вбивстві 24-річної аспірантки Анастасії Єщенко та незаконному зберіганні зброї.

Про це повідомляє Громадське із посиланням на кореспондента "Новой газеты".

 

Прокуратура вимагала для 64-річного Соколова 15 років колонії суворого режиму: 13 років — за вбивство, а ще два — за незаконне зберігання зброї. Соколов свою провину визнав і заявив, що шкодує про скоєне.

63-річного історика, фахівця з військової історії Франції та основоположника військово-історичної реконструкції в РФ Олега Соколова затримали 9 листопада 2019-го після падіння в річку Мойка.

У його рюкзаку знайшли дві жіночі руки та травматичний пістолет, а вдома — жіночу голову. Його підозрювали у вбивстві студентки, з якою він разом жив. 11 листопада суд у Санкт-Петербурзі взяв Олега Соколова під варту до 9 січня 2020 року.

Як розповів адвокат підозрюваного Олександр Почуєв, Соколов у перерві між слідчими діями намагався вчинити самогубство, однак цю спробу вчасно припинили співробітники МВС.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.