Спецпроект

Приватний проєкт меморіалізації Бабиного Яру є «троянським конем» Путіна – Зісельс

В Україні в останні роки загострилося протистояння між двома проєктами комплексної меморіалізації Бабиного Яру, і якщо український є державним, то російський – приватний, підкладений Путіним.

Таке переконання висловив на пресконференції відомий український інтелектуал, дисидент, колишній політв'язень, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми маємо справу не просто з двома різними проєктами, Ми маємо справу з двома різними концептуальними підходами. Український підхід – як похідна української культури і політики пам'яті, - який виробляється вже останніх 30 років. Це український погляд на історію, як свою, так і того, що було навколо України.

Другий підхід – російського проєкту, – який не звертає увагу на такі "дрібниці", як традиції різних народів, релігійні, народні, який іде дуже брутально до своєї мети, що тільки підтверджує мою думку, що це є троянський кінь, якого Путін підкладає в Україну, і ми потім будемо довго чухати потилиці, що робити з тим, якщо це дійсно відбудеться – будівництво, яке вони планують", - сказав Зісельс.

Він додав, що російський проєкт виходить з російської культури і російської політики пам'яті.

Про російський проєкт читайте: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

"Більше з політики, ніж з культури, - з так званого "побєдобєсія", яке Путін в останнє десятиріччя проголошує на всіх перехрестях, де він має можливість виступати – це роль Совєтського союзу в перемозі, роль совєтської армії, нібито більше ніхто не воював з нацизмом. І на цьому сьогодні центральна точка, від якої йде відлік політики сьогоднішнього російського керівництва", - зазначив експерт.

Читайте також: "Війни пам'яті": як Путін в Єрусалимі свій бенефіс провів і навіщо йому перенесення перемоги над Японією

Зісельс зауважив, що в умовах гібридної війни, в якій ми вже з 2014 року, Росія вкладає величезні кошти в інформаційний фронт, для того, щоб весь світ зрозумів, що Україна гідна тої долі, яку призначила Росія – що такого народу нема, така держава не існує, і Росія повинна керувати всіма постсовєтськими народами, зокрема Україною.

"Така політика пам'яті українцям не підходить", - підкреслив Зісельс.

Він нагадав, що 2020 рік відзначився загостренням конфлікту. Спочатку це було пов'язано з тим, що художнім керівником російського проєкту було призначено Іллю Хржановського. І велика частина культурної еліти України виступила проти.

"У квітні був лист, підписаний діячами культури, проти Хржановського і його керування в цьому проєкті. У травні з'явився дуже великий лист, за 750-ма підписами, на підтримку українського проєкту, проти російського. Влада не звернула на це жодної уваги.

Цей лист пішов до Президента, але відповідь була дуже формальна, від Офісу Президента України, вони просто відмахнулися від підписів 750-ох представників наукової і культурної еліти України. І потім, в липні, Володимир Зеленський підтримав російський проєкт, сказав, що це дуже добре", - зазначив Зісельс.

Водночас він нагадав, що ще коли було розроблено наратив російського проєкту, і він був представлений в 2017 році, українські історики і представники громадянського суспільства його розкритикували, бо він не відповідає українському погляду на Другу світову війну, на Голокост і на Бабин Яр.

Зісельс підкреслив, що і нині громадянське суспільство, зокрема наукове середовище, не зможе з цим примиритися, бо це означає капітуляцію.

"Йде капітуляція. Не на фронті, де вдалося зупинити наступ російських військ і колаборантів, які підтримують російські війська, а в інформаційній частині, культурній, культурі пам'яті.

Якщо ми віддамо цей проєкт російській команді, то ми отримаємо об'єкт, який виходить з російської культури і політики пам'яті. І це для України дуже погано", - наголосив громадський діяч.

Зісельс нагадав, що протистояння почалося саме тоді, коли з'явилися певні "червоні точки", які не можна обійти – перша стосувалася суто єврейського питання, бо ділянку, на оренду якої мав право Фонд Бабиного Яру, який заснував сумно відомий Вадим Рабінович, російський проєкт намагається використати для будівництва свого меморіалу і музею.

"Але проблема в тому, що ця ділянка майже повністю лежить на землі єврейського кладовища. І єврейська традиція категорично забороняє будівництво у межах навіть уже зруйнованих кладовищ.

Крім того, є українське законодавство, яке однозначно говорить, що є народи, які постраждали у Другій світовій війні, і культурна спадщина цих народів підлягає збереженню, охороні і не може бути використана ані в приватизації, ані для будівництва будь-яких об'єктів.

Друга, що в мене є великі підозри, що за цим проєктом стоїть Путін, тобто російська влада. Як Путін в часи війни, коли він анексує, грабує українські території, дозволяє близьким до нього мільярдерам вкласти, як вони тоді, в 2016 році, оголосили, 100 млн доларів в країну, з якою він воює? Значить, в нього є якась підступна мета", - сказав Зісельс.

Він розповів, що сказав про це ще у 2016 році "колишньому громадянину України, сумно відомому Павлу Фуксу, який у Києві від імені російських мільярдерів Михайла Фрідмана і Германа Хана почав говорити про те, що у них є ідея створити музей, меморіал глобального значення".


Нагадуємо, що у грудні 2020 р. ініціатори російського проєкту меморіального комплексу "Бабин Яр" розпочали розкопки на Кирилівському православному кладовищі та наткнулись там на залишки старих поховань.

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.