Спецпроект

Приватний проєкт меморіалізації Бабиного Яру є «троянським конем» Путіна – Зісельс

В Україні в останні роки загострилося протистояння між двома проєктами комплексної меморіалізації Бабиного Яру, і якщо український є державним, то російський – приватний, підкладений Путіним.

Таке переконання висловив на пресконференції відомий український інтелектуал, дисидент, колишній політв'язень, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Ми маємо справу не просто з двома різними проєктами, Ми маємо справу з двома різними концептуальними підходами. Український підхід – як похідна української культури і політики пам'яті, - який виробляється вже останніх 30 років. Це український погляд на історію, як свою, так і того, що було навколо України.

Другий підхід – російського проєкту, – який не звертає увагу на такі "дрібниці", як традиції різних народів, релігійні, народні, який іде дуже брутально до своєї мети, що тільки підтверджує мою думку, що це є троянський кінь, якого Путін підкладає в Україну, і ми потім будемо довго чухати потилиці, що робити з тим, якщо це дійсно відбудеться – будівництво, яке вони планують", - сказав Зісельс.

Він додав, що російський проєкт виходить з російської культури і російської політики пам'яті.

Про російський проєкт читайте: Бабин Яр. Музей жахів режисера Хржановського

"Більше з політики, ніж з культури, - з так званого "побєдобєсія", яке Путін в останнє десятиріччя проголошує на всіх перехрестях, де він має можливість виступати – це роль Совєтського союзу в перемозі, роль совєтської армії, нібито більше ніхто не воював з нацизмом. І на цьому сьогодні центральна точка, від якої йде відлік політики сьогоднішнього російського керівництва", - зазначив експерт.

Читайте також: "Війни пам'яті": як Путін в Єрусалимі свій бенефіс провів і навіщо йому перенесення перемоги над Японією

Зісельс зауважив, що в умовах гібридної війни, в якій ми вже з 2014 року, Росія вкладає величезні кошти в інформаційний фронт, для того, щоб весь світ зрозумів, що Україна гідна тої долі, яку призначила Росія – що такого народу нема, така держава не існує, і Росія повинна керувати всіма постсовєтськими народами, зокрема Україною.

"Така політика пам'яті українцям не підходить", - підкреслив Зісельс.

Він нагадав, що 2020 рік відзначився загостренням конфлікту. Спочатку це було пов'язано з тим, що художнім керівником російського проєкту було призначено Іллю Хржановського. І велика частина культурної еліти України виступила проти.

"У квітні був лист, підписаний діячами культури, проти Хржановського і його керування в цьому проєкті. У травні з'явився дуже великий лист, за 750-ма підписами, на підтримку українського проєкту, проти російського. Влада не звернула на це жодної уваги.

Цей лист пішов до Президента, але відповідь була дуже формальна, від Офісу Президента України, вони просто відмахнулися від підписів 750-ох представників наукової і культурної еліти України. І потім, в липні, Володимир Зеленський підтримав російський проєкт, сказав, що це дуже добре", - зазначив Зісельс.

Водночас він нагадав, що ще коли було розроблено наратив російського проєкту, і він був представлений в 2017 році, українські історики і представники громадянського суспільства його розкритикували, бо він не відповідає українському погляду на Другу світову війну, на Голокост і на Бабин Яр.

Зісельс підкреслив, що і нині громадянське суспільство, зокрема наукове середовище, не зможе з цим примиритися, бо це означає капітуляцію.

"Йде капітуляція. Не на фронті, де вдалося зупинити наступ російських військ і колаборантів, які підтримують російські війська, а в інформаційній частині, культурній, культурі пам'яті.

Якщо ми віддамо цей проєкт російській команді, то ми отримаємо об'єкт, який виходить з російської культури і політики пам'яті. І це для України дуже погано", - наголосив громадський діяч.

Зісельс нагадав, що протистояння почалося саме тоді, коли з'явилися певні "червоні точки", які не можна обійти – перша стосувалася суто єврейського питання, бо ділянку, на оренду якої мав право Фонд Бабиного Яру, який заснував сумно відомий Вадим Рабінович, російський проєкт намагається використати для будівництва свого меморіалу і музею.

"Але проблема в тому, що ця ділянка майже повністю лежить на землі єврейського кладовища. І єврейська традиція категорично забороняє будівництво у межах навіть уже зруйнованих кладовищ.

Крім того, є українське законодавство, яке однозначно говорить, що є народи, які постраждали у Другій світовій війні, і культурна спадщина цих народів підлягає збереженню, охороні і не може бути використана ані в приватизації, ані для будівництва будь-яких об'єктів.

Друга, що в мене є великі підозри, що за цим проєктом стоїть Путін, тобто російська влада. Як Путін в часи війни, коли він анексує, грабує українські території, дозволяє близьким до нього мільярдерам вкласти, як вони тоді, в 2016 році, оголосили, 100 млн доларів в країну, з якою він воює? Значить, в нього є якась підступна мета", - сказав Зісельс.

Він розповів, що сказав про це ще у 2016 році "колишньому громадянину України, сумно відомому Павлу Фуксу, який у Києві від імені російських мільярдерів Михайла Фрідмана і Германа Хана почав говорити про те, що у них є ідея створити музей, меморіал глобального значення".


Нагадуємо, що у грудні 2020 р. ініціатори російського проєкту меморіального комплексу "Бабин Яр" розпочали розкопки на Кирилівському православному кладовищі та наткнулись там на залишки старих поховань.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває