Спецпроект

Українську концепцію меморіалізації Бабиного Яру презентують у лютому - експерт

Завершений текст концепції комплексної меморіалізації Бабиного Яру, напрацьований Робочою групою при Інституті історії України НАНУ, буде презентовано у лютому цього року.

Про це на пресконференції повідомив професор, доктор історичних наук, заступник голови Робочої групи Олександр Лисенко, передає кореспондент Укрінформу.

 

"Концепцію ми презентували 6 лютого 2019 року в Укрінформі. 7 травня її було затверджено Вченою радою Інституту історії України НАНУ, а потім Вченою радою заповідника. Вона пройшла наукову експертизу, до якої було залучено більше 20 провідних фахівців з усього світу – від США до Південної Кореї – та провідних спеціалістів з цієї проблематики в Україні.

Більш ніж пів року ми працювали над урахуванням і корекцією окремих положень, пунктів і термінів концепції. Робота над корекцією документа завершується. І ми сподіваємося, що в лютому вона буде презентована і широкій громадськості, і науковому середовищу, і представникам істеблішменту в Україні", - сказав Лисенко.

Він наголосив, що концепція Робочої групи базується на кількох ключових засадах. По-перше – контрольний пакет акцій на меморіалізацію Бабиного Яру має належати не громадським об'єднанням чи корпоративним гравцям і приватним проєктам з необмеженими імпровізаціями, а державі Україна.

По-друге, меморіалізація цього місця пам'яті повинна мати інклюзивний характер, сприяти припиненню війн пам'яті та консолідації української політичної нації, що не означає будь-якого применшення трагедії Голокосту.

По-третє, на території Меморіалу не можуть будуватися капітальні споруди.

Історик зазначив, що в положеннях концепції йдеться про те, що не приватні фонди мають запрошувати до свого складу представників держави Україна, а навпаки – держава Україна має створити такі інституції, які будуть керувати процесами меморіалізації Бабиного Яру і співпрацювати з громадськими об'єднаннями, меценатами, благодійниками.

Лисенко розповів, що концепція комплексного розвитку меморіалізації Бабиного Яру з розширенням меж Національного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр" передбачає створення меморіального комплексу у складі меморіального парку "Бабин Яр – Дорогожицький некрополь", меморіального Музею Бабиного Яру та українського Музею Голокосту.

"Але наша принципова позиція полягає в тому, що на першому етапі ми маємо створити тимчасову експозицію музею Бабиного Яру у конторі єврейського кладовища, а з часом держава має взяти на себе спорудження за межами Бабиного Яру двох самостійних музеїв, але пов'язаних тематично, - Бабиного Яру та Голокосту.

Український Музей Голокосту покликаний інтегрувати Бабин Яр до іншого виміру – загальноєвропейської трагедії нацистського геноциду єврейського народу з акцентованою увагою до подій на українських землях, має представити українську візію Голокосту та українську історичну пам'ять про нього", - наголосив Лисенко.

Водночас він зауважив, що навколо меморіалізації Бабиного Яру склалася парадоксальна ситуація, що спричинила гостру стурбованість громадськості й наукових кіл.

"Існують два проєкти меморіалізації ландшафту Бабиного Яру. Це приватний російський проєкт, який здобув державну підтримку. А з іншого боку, це державний проєкт, який спирається на підтримку громадськості, а не держави. Цей парадокс все більше наповнюється конфліктогенним потенціалом, оскільки йдеться не просто про певне місце пам'яті, яких багато в кожній державі.

Йдеться про особливе місце, яке стало символом колективної трагедії – символом Голокосту в Україні. І напевне Бабин Яр ніколи не став би тим символом, якби тут нацисти не розстріляли десятки тисяч євреїв.

Але в цьому місці були розстріляні не тільки київські євреї. Тут полягли за роки окупації і радянські військовополонені, і представники українського самостійницького руху, і учасники радянського руху опору. Тобто це місце колективної трагедії і так само це місце колективної пам'яті.

Це місце соціальної солідарності людей, які усвідомлюють, що ця трагедія не роз'єднала, а об'єднала людей, що пережили війну. І так само пам'ять про війну має об'єднувати, а не роз'єднувати українське суспільство", - зазначив науковець.

Лисенко додав, що від самого початку автори поставили собі за мету створити таку концепцію меморіалізації Бабиного Яру, яка б відображала інтереси суверенної української держави й української політичної нації.


Нагадуємо, що в Україні в останні роки загострилося протистояння між двома проєктами комплексної меморіалізації Бабиного Яру, і якщо український є державним, то російський – приватний, підкладений Путіним. Таке переконання висловив відомий український інтелектуал, дисидент, колишній політв'язень, учасник Ініціативної групи "Першого грудня", співпрезидент Вааду України Йосиф Зісельс.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну