IN MEMORIAM: Помер режисер Сергій Проскурня

На 64 році життя помер український режисер і продюсер Сергій Проскурня

Про це у фейбуці повідомили колишній міністр культури України Євген Нищук. 

Сергій Проскурня – український театральний режисер, продюсер, лауреат премій Національної спілки театральних діячів України "Експеримент" й імені Сергія Данченка.
Він був постановником парадів до Дня Незалежності, заходів, присвячених героям Небесної Сотні ("Промені гідності" та живе виконання "Реквіуму" Моцарта), Дня Пам'яті та Примирення, Євробачення, долучався до організації заходів, присвячених наданню Томосу та становленню Православної Церкви України, 75-их роковин трагедії у Бабиному Яру.

Марія Бурмака:

"…

познайомились ми на Червоній Руті 89 в Чернівцях. І з того моменту буквально до останнього часу він творив.

Боже мій, наскільки живим і сучасним він був! Режисер, філософ, містифікатор, культуртрегер... Все новаторське, надзвичайно модернове, значиме і яскраве. І дуже українське.

Потім був Фестиваль ВиВиХ ІІІ у Львові (1992 рік) і це було щось таке, яке більш не повторилось. У нашумілій виставі "Крайслер Імперіал" за творами Бубабу він мені дав крихітну роль старої бабці, яка виходить у фінал.

…

Театр студія "Будьмо!", "Друже Лі Бо, брате Ду Фу" авангардна вистава за творами Олега Лишеги, яку не можу забути.

"Різдво на Майдані" у 2004-му і 27 ялинок з усіх областей України.

"Стусове коло" із Сестри Тельнюк, концерт творів Івана Карабиця "Мадонна Україна" із оркестром, яким диригував Кирило Карабиць. "Наш Шевченко"-вірші Шевченка на барикадах Майдану. "Шевченко. Ідентифікація" Навіть, якщо щось потім не виходило, йому якось не вдавалось опускати руки!! Великий проект "Шевченко. ПроRock" у 2014 му. Для якого вже було зняте промо і вже навіть почали продаватись квитки-вони мали піти на купівлю необхідного на фронт. Це все не відбулось. Але на його прохання я написала пісні на вірші Шевченка і вони в мене є!!!

Друг Маріі Примаченко , Ефроса, Параджанова і Някрошуса, він радів як дитина, коли отримав запрошення на 80-річчя легендарного скрипаля Єгуді Мєнухіна в Рокфеллер центрі.

Його призначали і знімали з різних значимих і малозначимих посад, а він все одно ішов далі (багато чого я сама не знала-почитайте у вікіпедіі, що взагалі зробила для України одна людина!!)

А сам потім якимось дивом запросив до Львова скрипаля Гідона Кремер. Пам'ятаю, як організовував ювілейні вистави Романа Віктюка до його 60-річчя, з яким дуже дружив (може Віктюк його туди і позвав?)

Всі його проекти були культовими. Велике бачиться на відстані і ця велич для багатьох відкриватиметься тільки зараз.

…

Те що, він пішов-непоправна втрата. І для когось це шок і біль від усвідомдення від того, яка абсолютно унікальна людина для украінського мистецтва пішла. А половина ФБ його навіть не знала.

І от саме тут для мене і проходить водорозділ на своїх і сторонніх, чужих по духу.

Я дуже сильно тужу. Колись побачимось, Сергію"

Петро Порошенко:

"Він був яскравою мистецькою зіркою, подарував нам безліч новаторських і креативних проектів, про які говорили і сперечалися, але які нікого не залишали байдужими. Своїм життям і творчістю він вчив нас любити наше національне мистецтво у всіх його формах – і давніх, і сьогочасних. Особливою мрією і працею всього його життя було оновлення спадщини і постаті Тараса Шевченка. Подяка і шана йому за все зроблене!

Із Сергієм Проскурнею нас пов'язувала людська приязнь і плідна співпраця. Він, як ніхто інший, розумів дух події, вмів побачити її з високої історичної перспективи і принести нове в усталений державний ритуал. Він був постановником парадів до Дня Незалежності, заходів, присвячених героям Небесної Сотні, Дня Пам'яті та Примирення, Євробачення, долучався до організації заходів, присвячених наданню Томосу та становленню Православної Церкви України, 75-их роковин трагедії у Бабиному Яру. Всі ці події надовго залишаться у вдячній пам'яті глядачів і учасників.

Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким Сергія Владиславовича. Ми з Мариною поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи.

Вічна пам'ять великому таланту і світлій людині!"

Володимир Вʼятрович

"20 лютого 2015, перші роковини загибелі Небесної сотні.

Досі найкраще відзначення пам'яті героїв - вперше "Промені гідності" на колишній Інститутській, вперше (і на жаль в останнє на сьогодні) живе виконання "Реквієму" Моцарта, там же на місці загибелі.

Велично і душевно.

Зроблено Сергієм Проскурнею.

Дякую, маестро!

Вічна пам'ять!"

 
LVIV NATIONAL OPERA

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.