IN MEMORIAM: Помер режисер Сергій Проскурня

На 64 році життя помер український режисер і продюсер Сергій Проскурня

Про це у фейбуці повідомили колишній міністр культури України Євген Нищук. 

Сергій Проскурня – український театральний режисер, продюсер, лауреат премій Національної спілки театральних діячів України "Експеримент" й імені Сергія Данченка.
Він був постановником парадів до Дня Незалежності, заходів, присвячених героям Небесної Сотні ("Промені гідності" та живе виконання "Реквіуму" Моцарта), Дня Пам'яті та Примирення, Євробачення, долучався до організації заходів, присвячених наданню Томосу та становленню Православної Церкви України, 75-их роковин трагедії у Бабиному Яру.

Марія Бурмака:

"…

познайомились ми на Червоній Руті 89 в Чернівцях. І з того моменту буквально до останнього часу він творив.

Боже мій, наскільки живим і сучасним він був! Режисер, філософ, містифікатор, культуртрегер... Все новаторське, надзвичайно модернове, значиме і яскраве. І дуже українське.

Потім був Фестиваль ВиВиХ ІІІ у Львові (1992 рік) і це було щось таке, яке більш не повторилось. У нашумілій виставі "Крайслер Імперіал" за творами Бубабу він мені дав крихітну роль старої бабці, яка виходить у фінал.

Театр студія "Будьмо!", "Друже Лі Бо, брате Ду Фу" авангардна вистава за творами Олега Лишеги, яку не можу забути.

"Різдво на Майдані" у 2004-му і 27 ялинок з усіх областей України.

"Стусове коло" із Сестри Тельнюк, концерт творів Івана Карабиця "Мадонна Україна" із оркестром, яким диригував Кирило Карабиць. "Наш Шевченко"-вірші Шевченка на барикадах Майдану. "Шевченко. Ідентифікація" Навіть, якщо щось потім не виходило, йому якось не вдавалось опускати руки!! Великий проект "Шевченко. ПроRock" у 2014 му. Для якого вже було зняте промо і вже навіть почали продаватись квитки-вони мали піти на купівлю необхідного на фронт. Це все не відбулось. Але на його прохання я написала пісні на вірші Шевченка і вони в мене є!!!

Друг Маріі Примаченко , Ефроса, Параджанова і Някрошуса, він радів як дитина, коли отримав запрошення на 80-річчя легендарного скрипаля Єгуді Мєнухіна в Рокфеллер центрі.

Його призначали і знімали з різних значимих і малозначимих посад, а він все одно ішов далі (багато чого я сама не знала-почитайте у вікіпедіі, що взагалі зробила для України одна людина!!)

А сам потім якимось дивом запросив до Львова скрипаля Гідона Кремер. Пам'ятаю, як організовував ювілейні вистави Романа Віктюка до його 60-річчя, з яким дуже дружив (може Віктюк його туди і позвав?)

Всі його проекти були культовими. Велике бачиться на відстані і ця велич для багатьох відкриватиметься тільки зараз.

Те що, він пішов-непоправна втрата. І для когось це шок і біль від усвідомдення від того, яка абсолютно унікальна людина для украінського мистецтва пішла. А половина ФБ його навіть не знала.

І от саме тут для мене і проходить водорозділ на своїх і сторонніх, чужих по духу.

Я дуже сильно тужу. Колись побачимось, Сергію"

Петро Порошенко:

"Він був яскравою мистецькою зіркою, подарував нам безліч новаторських і креативних проектів, про які говорили і сперечалися, але які нікого не залишали байдужими. Своїм життям і творчістю він вчив нас любити наше національне мистецтво у всіх його формах – і давніх, і сьогочасних. Особливою мрією і працею всього його життя було оновлення спадщини і постаті Тараса Шевченка. Подяка і шана йому за все зроблене!

Із Сергієм Проскурнею нас пов'язувала людська приязнь і плідна співпраця. Він, як ніхто інший, розумів дух події, вмів побачити її з високої історичної перспективи і принести нове в усталений державний ритуал. Він був постановником парадів до Дня Незалежності, заходів, присвячених героям Небесної Сотні, Дня Пам'яті та Примирення, Євробачення, долучався до організації заходів, присвячених наданню Томосу та становленню Православної Церкви України, 75-их роковин трагедії у Бабиному Яру. Всі ці події надовго залишаться у вдячній пам'яті глядачів і учасників.

Висловлюю щирі співчуття рідним та близьким Сергія Владиславовича. Ми з Мариною поділяємо ваше горе, сумуємо разом з вами, підтримуємо вас у годину скорботи.

Вічна пам'ять великому таланту і світлій людині!"

Володимир Вʼятрович

"20 лютого 2015, перші роковини загибелі Небесної сотні.

Досі найкраще відзначення пам'яті героїв - вперше "Промені гідності" на колишній Інститутській, вперше (і на жаль в останнє на сьогодні) живе виконання "Реквієму" Моцарта, там же на місці загибелі.

Велично і душевно.

Зроблено Сергієм Проскурнею.

Дякую, маестро!

Вічна пам'ять!"

 
LVIV NATIONAL OPERA

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.