Спецпроект

Переклад книги В'ятровича про польсько-українську війну видали в Канаді

Англійський переклад відомої праці історика Володимира В'ятровича про польсько-українське протистояння 1940-х років вийшов друком у видавництві в Торонто

"‎Друга польсько-українська війна. 1942 — 1947"‎ вперше була видана у 2011 році видавництвом Києво-Могилянської академії. Спираючись на унікальні джерела радянських, німецьких, польських та архівів ОУН, Володимир В'ятрович розповів про донедавна малодосліджені історичні події збройного конфлікту між поляками та українцями, що вибухнув у 1942 році на Холмщині, зокрема про його причини, перебіг і наслідки. Автор приділив чимало уваги впливу політичних процесів на перебіг воєнних дій, спробам налагодження співпраці між представниками двох сторін під час та після Другої світової війни, а також — ролі й місцю цієї війни в пам'яті обох народів. 

 

Англійськомовна версія книги історика вийшла під назвою "The Gordian Knot. The Second Polish-Ukrainian War 1942–1947" ("Гордіїв вузол. Друга польсько-українська війна 1942—1947") у канадському видавництві "Horner Press". 

Раніше книгу "‎Друга польсько — українська війна. 1942 — 1947" переклали та видали у Польщі (Варшава, Management Academy Group, 2013). Згодом в Україні вийшов науково-популярний і доповнений варіант цієї праці "За лаштунками "Волині-43". Невідома польсько-українська війна" (Харків, КСД, 2016)

"Те, що я називаю "Друга українсько-польська війна", — говорить В'ятрович, — це останній акорд у протистоянні між українцями і поляками, після вичерпання якого були усталені сучасні кордони. Чому війна? Ніхто зі сторін, що були суб'єктами конфлікту, не оголошував війни. Але в історії, у тому числі XX століття, є десятки "неоголошених" воєн. Тим не менше, вони були війнами. Головними суб'єктами цієї війни були збройні сили обох сторін — УПА і АК. Вони мали свої політичні організації, проводили навіть фронтові бої, врешті, визнавали одне одного воюючими сторонами на переговорах 1942—1945 років".

"В'ятрович має рацію, коли стверджує, що найкраще розглядати конфлікти між поляками та українцями під час та після Другої світової війни не як окремі вирвані з контексту випадки, а як цілісне, — говорить американський історик професор Олександр Мотиль, — В'ятрович припускає, що насильство було результатом суперечливих сил".

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.