Музей Майдану у Києві можуть відкрити у 2026 році або навіть раніше

Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло заявив, Музей у Києві може відкритися через 5 років, водночас міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко вважає, що процес може бути пришвидшений.

Про це вони сказали на пресконференції в Укрінформі з нагоди підписання угоди між музеєм та архітектурним бюро "Kleihues + Kleihues".

 

"Зазвичай подібні музеї не будуються дуже швидко, в середньому 5 років. У нашій ситуації, за сприятливих умов, коли ми матимемо відповідне фінансування і коли відбудуться всі необхідні формальні процедури, ми можемо за 5 років відкрити музей", - сказав Пошивайло.

За його словами, планувалося, що проєктування розпочнеться цього року і завершиться наступного.

"Наступного року можуть бути розпочаті будівельні роботи, які триватимуть 2 роки до відкриття першої черги музею. А у 2026 році можна відкрити повністю увесь музей, здати в експлуатацію і зробити доступним для громадян України", - зазначив Пошивайло.

Водночас міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко припустив, що процес може бути пришвидшений.

"Оскільки 3 роки тривали переговори лише з приводу підписання угоди, ми їх врешті-решт завершили, будемо ставити перед собою більш амбітні плани. Тим більше, що кошти на проєктні роботи цього року для музею закладені. І вже після проєктних робіт буде більш коректно говорити про черги стосовно дат, коли Музей нарешті буде збудовано", - зауважив Ткаченко.

За словами генерального директора Національного музею Революції Гідності, цей музей має стати культурно-освітнім центром, який допомагатиме у вихованні свідомих громадян.

"Це буде не просто музей, це буде такий важливий культурно-освітній центр про цінності, про ідентичність українців, який допомагатиме виховувати свідомих громадян. А також буде відповідати на ті виклики, які стоять сьогодні перед Україною не лише в культурно-освітній сфері, а й в економічній, в сфері реформування.

Нам дуже бракує свідомих, професійних, кваліфікованих громадян, які б взяли на себе цю відповідальність і насправді довели завдання Майдану до логічного завершення", - сказав Пошивайло.

На його переконання, суспільство потребує подібних інституцій, які допомагали б у пошуку відповідей на складні запитання. А подібний музей не лише висвітлював би тему Революції гідності, а й допомагав би суспільству комунікувати, дискутувати, проговорювати складні або травматичні події чи питання.

"Музей Майдану – це не лише про Майдани українські, це про права людини, це про успішний досвід українців об'єднуватись і перемагати. Бути солідарними і попри мовні, етнічні, політичні розбіжності все ж таки об'єднуватись в найкритичніший момент і робити вибір, як зробили герої Небесної сотні.

Вони зробили свій громадянський вибір, вони вийшли захищати майбутнє України. Подібна інституція якраз і покликана не дати зманіпулювати, оббрехати, поставити з ніг на голову подібні націотворчі події", - наголосив Пошивайло.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.