Музей Майдану у Києві можуть відкрити у 2026 році або навіть раніше

Генеральний директор Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло заявив, Музей у Києві може відкритися через 5 років, водночас міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко вважає, що процес може бути пришвидшений.

Про це вони сказали на пресконференції в Укрінформі з нагоди підписання угоди між музеєм та архітектурним бюро "Kleihues + Kleihues".

 

"Зазвичай подібні музеї не будуються дуже швидко, в середньому 5 років. У нашій ситуації, за сприятливих умов, коли ми матимемо відповідне фінансування і коли відбудуться всі необхідні формальні процедури, ми можемо за 5 років відкрити музей", - сказав Пошивайло.

За його словами, планувалося, що проєктування розпочнеться цього року і завершиться наступного.

"Наступного року можуть бути розпочаті будівельні роботи, які триватимуть 2 роки до відкриття першої черги музею. А у 2026 році можна відкрити повністю увесь музей, здати в експлуатацію і зробити доступним для громадян України", - зазначив Пошивайло.

Водночас міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко припустив, що процес може бути пришвидшений.

"Оскільки 3 роки тривали переговори лише з приводу підписання угоди, ми їх врешті-решт завершили, будемо ставити перед собою більш амбітні плани. Тим більше, що кошти на проєктні роботи цього року для музею закладені. І вже після проєктних робіт буде більш коректно говорити про черги стосовно дат, коли Музей нарешті буде збудовано", - зауважив Ткаченко.

За словами генерального директора Національного музею Революції Гідності, цей музей має стати культурно-освітнім центром, який допомагатиме у вихованні свідомих громадян.

"Це буде не просто музей, це буде такий важливий культурно-освітній центр про цінності, про ідентичність українців, який допомагатиме виховувати свідомих громадян. А також буде відповідати на ті виклики, які стоять сьогодні перед Україною не лише в культурно-освітній сфері, а й в економічній, в сфері реформування.

Нам дуже бракує свідомих, професійних, кваліфікованих громадян, які б взяли на себе цю відповідальність і насправді довели завдання Майдану до логічного завершення", - сказав Пошивайло.

На його переконання, суспільство потребує подібних інституцій, які допомагали б у пошуку відповідей на складні запитання. А подібний музей не лише висвітлював би тему Революції гідності, а й допомагав би суспільству комунікувати, дискутувати, проговорювати складні або травматичні події чи питання.

"Музей Майдану – це не лише про Майдани українські, це про права людини, це про успішний досвід українців об'єднуватись і перемагати. Бути солідарними і попри мовні, етнічні, політичні розбіжності все ж таки об'єднуватись в найкритичніший момент і робити вибір, як зробили герої Небесної сотні.

Вони зробили свій громадянський вибір, вони вийшли захищати майбутнє України. Подібна інституція якраз і покликана не дати зманіпулювати, оббрехати, поставити з ніг на голову подібні націотворчі події", - наголосив Пошивайло.

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.