Найстаріше козацьке кладовище Одеси отримало статус пам'ятки історії

Міністерство культури занесло найстаріше козацьке кладовище Одеси до Державного реєстру нерухомих пам'яток. Тепер цей об'єкт культурної спадщини отримав статус пам'ятки історії місцевого значення.

Про це розповів Суспільному спеціаліст обласного департаменту культури Дмитро Пєтков.

 

За його словами, наказ Міністерства вийшов ще 26 квітня, однак обласний департамент культури отримав його тільки 5 травня. За словами спеціаліста, наразі це єдине кладовище Одеської області, яке занесене до реєстру й офіційно має пам'яткоохоронний статус.

Також Пєтков додав, що після отримання наказу відомство почне вирішувати питання щодо його майбутнього балансоутримувача, оскільки наразі жодна структура ним не опікується.

За словами Пєткова, перш за все, звернення обласний департамент відправить до Одеської міської ради, а за умови позитивної відповіді розпочне процедуру укладання охоронного договору з балансоутримувачем.

Найбільш імовірно – з підрозділом міськради "Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування", яке опікується міськими кладовищами.

Слід зазначити, що велику роль у здобутті цього статусу відіграв й Український інститут національної пам'яті, що впродовж всього часу супроводжував процес, зокрема і через ряд звернень до Міністерства культури та інформаційної політики, Одеської ОДА та міської ради.


Довідково. Куяльницьке козацьке кладовище вважають найстарішим в Одесі. Його заснували наприкінці XVIII століття неподалік Хаджибейського лиману. Воно займає 16 гектарів на схилі Шкодової гори та розташоване на території колишнього поселення Куяльник, звідки й походить назва. Для Одеси це не лише історична пам'ятка, але й приклад народного мистецтва. Однак пам'яткоохоронний статус кладовища Мінкульт не могли погодити з 2016 року.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.