Одеський історик знайшов документи, що засвідчують масові розстріли НКВД

Одеський історик Олександр Бабіч знайшов матеріали кримінальної справи судмедексперта Фрідловського, які свідчать про масові розстріли НКВД на території 6-го кілометра Овідіопольської дороги протягом 1937-1940 років.

Про таке Олександр Бабіч розповів Суспільному.

 

За його словами, документи вдалося знайти в румунських фондах Одеського обласного архіву СБУ. У матеріалах кримінальної справи завідувача міського морга, судмедексперта Івана Фрідловського йшлося про масові розстріли співробітниками НКВД у районі "6 км" в Одесі. Саме там, на думку Бабіча, поховано щонайменше 5500 одеситів.

Згідно з документами, на допиті Фрідловський розповів, що входив до складу "комісії з розслідування звірств НКВД". Навесні 1942 року його запросили визначити причину та давність смертей загиблих, знайдених у масовому похованні в районі аеропорту.

За словами Фрідловського, на місці він побачив могили, у яких лежали по 15-20 скелетів, всього – близько 270 людей. Після огляду він та ще двоє медекспертів, Жемайлович та Астахова, встановили, що причиною смертей були постріли в голову.

"Поранення на черепах були завдані вогнепальною зброєю з ближньої відстані, а про давність смертей дати висновок ми не змогли через брак матеріалів", – розповів на допиті Фрідловський.

Історик Олександр Бабіч зазначив, що за участь у цій експедиції Фрідловського у січні 1945 року НКВД ув'язнив на шість років.

За словами Бабіча, знайдені матеріали дуже цінні, адже немає жодних інших документів, які б пояснювали, що відбувалося на "6 км" у ці роки. Їх не знайшли ані в одеському архіві СБУ, ані в київському. Пошук ускладнений тим, що документи перебувають у різних архівах, деякі з яких – закриті, розповів історик.

"Обласний архів був закритий. Мені дозволили там працювати тиждень тому. Я єдиний, хто там наразі працює", – зазначив Бабіч.

Наразі історик та новоутворена дослідницька комісія працюють у румунському фонді медико-санітарної дирекції 1942-1943 років. Вони перевіряють путівки водіїв та документи про оплату перенесення тіл загиблих. Крім того дослідники звернулися з запитами до російського архіву ФСБ та румунських архівів. Однак Бабіч припустив, що з архіву ФСБ відповіді "не дочекаються".


Нагадуємо, що у квітні в Одеській міськраді повідомили про намір перепоховати рештки жертв політичних репресій, яких розстріляли орієнтовно в 1937-1938 роках. Для цього створили робочу групу, яка має підняти в архівах списки загиблих та визначити межі масового поховання.

На переконання історика Олександра Бабіча, поховання краще залишити на тому ж місці та зробити там меморіальний парк. Адже перепоховання потребує чимало коштів, а ідентифікація всіх загиблих триватиме доволі довго.

"Вийняти понад 5 тисяч рештків, розібрати кожну, з'ясувати причину смерті, за можливості встановити, хто ця людина була, – це дуже довгий та кропіткий процес. І якщо ми його розпочнемо, то він може затягнутися щонайменше на рік, а то й більше. Краще було б залишити їх там, вичистити територію від сміття, висадити дерева та створити меморіальний парк", – поділився Олександр Бабіч.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.