Міськрада Одеси створила робочу групу для увічнення пам'яті жертв НКВД

В Одеській міськраді створили міжвідомчу робочу групу з питань увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій, похованих у районі 6-го кілометра Овідіопольської дороги.

Про це кореспонденту Укрінформу повідомили в пресслужбі мерії.

 

"На проведеній міським головою Геннадієм Трухановим нараді створено робочу групу, яку очолив в.о. віцемера Олег Бриндак, а також дві підгрупи дослідників та архівістів. Одна здійснюватиме історико-архівну роботу, а друга – пошуково-дослідницьку. Також вирішено направити запити до центральних архівів України, Німеччини та Румунії щодо відомостей про жертви політрепресій 1935-1941 років", - зазначили в мерії.

На нараді затверджено план робіт щодо виявлення могил жертв масових політичних репресій, проведення дослідницьких робіт та увічнення пам'яті репресованих. Також були надіслані відповідні документи до Міністерства культури та інформаційної політики щодо отримання дозволу на проведення пошукових робіт у районі 6-го кілометра Овідіопольської дороги Одеси.

За архівними даними, протягом 1935-1941 років "трійками" НКВД були винесені вироки про розстріли 8 тисяч 633 осіб.

У середині квітня одеські історики вирішили створити карту "Місця скорботи Одеси", позначивши на ній усі місця масових страт, у тому числі Голокосту, а також військові та цивільні групові могили в межах міста. Дослідники заручилися підтримкою двох меценатів і розпочали роботу зі створення єдиного ресурсу, де будуть каталогізовані всі місця смерті та скорботи Одеси. Нині у попередньому списку – 103 таких місця.


Нагадуємо, що група дослідників на чолі з Олександром Бабичем виявила кілька місць масових розстрілів і таємних поховань жертв більшовицького терору і вимагає увічнити пам'ять жертв НКВД. Як член історико-топонімічної комісії Одеської міськради, Бабич заручився підтримкою не тільки багатьох депутатів, а й керівників Українського інституту національної пам'яті та Інституту археології НАНУ, що виявили готовність узяти на себе контроль за дослідженнями і їх науковий супровід.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.