Новий скандал. Голову УІНП не пропускали до Польщі

Шість з половиною годин очікування на польському кордоні і навіть двічі довелось перетинати пункт пропуску Шегині-Медика керівникові Українського інституту національної пам’яті Антонові Дробовичу.

Про це він розповів у коментарі Радіо Свобода.

 

У Перемишлі Дробович мав зустрічі з представниками української громади, знайомився зі станом цвинтарів, де поховані українці, які загинули у роки війни в минулому столітті, а також взяв участь у вшануванні пам'яті українських вояків, які перебували у таборі для військовополонених із 1918 до 1921 років.

Крім того, він відвідав Український народний дім. Але з мером Перемишля Дробовичу так і не вдалося зустрітись.

Разом із двома працівниками Українського інституту національної пам'яті перетинав українсько-польський кордон у пункті пропуску Шегині-Медика 24 червня.

"Надзвичайно важко проходили кордон, хамство, агресія з боку польської митної служби, двічі в'їжджали у Польщу. Перший раз нас повернули обманними манерами, а лише з другої спроби ми проїхали.

Ми мали офіційне запрошення, дозволи, прохання консульства, це було дуже неприємно. Таке не очікуєш від європейської країни і відповідних служб. Це ж кордон ЄС, не лише Польщі". - розповідає Антон Дробович

Українські дипломати у Польщі зазначили, що представники державного органу мали офіційні листи і підтвердження мотивації поїздки.

За дії польської сторони на кордоні перепросили керівництво Українського інституту представники української громади у Польщі під час поминальних заходів.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.

Опіум, вбивства, валютні спекуляції: китайські таємні організації в радянській Україні

Для більшості маловідомим залишається факт, що у першій половині XX cтоліття в Україні існувала доволі помітна китайська діаспора. Китайці оселилися в багатьох містах та навіть селах переважно на півдні та сході країни, а райони, де вони колись компактно проживали, до сих пір в народі називаються "шанхаями". Там, де виникали китайські діаспори, неодмінно з'являлися і злочинні угруповання та таємні містичні братства, більш відомі в масовій культурі як тріади.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.