Новий скандал. Голову УІНП не пропускали до Польщі

Шість з половиною годин очікування на польському кордоні і навіть двічі довелось перетинати пункт пропуску Шегині-Медика керівникові Українського інституту національної пам’яті Антонові Дробовичу.

Про це він розповів у коментарі Радіо Свобода.

 

У Перемишлі Дробович мав зустрічі з представниками української громади, знайомився зі станом цвинтарів, де поховані українці, які загинули у роки війни в минулому столітті, а також взяв участь у вшануванні пам'яті українських вояків, які перебували у таборі для військовополонених із 1918 до 1921 років.

Крім того, він відвідав Український народний дім. Але з мером Перемишля Дробовичу так і не вдалося зустрітись.

Разом із двома працівниками Українського інституту національної пам'яті перетинав українсько-польський кордон у пункті пропуску Шегині-Медика 24 червня.

"Надзвичайно важко проходили кордон, хамство, агресія з боку польської митної служби, двічі в'їжджали у Польщу. Перший раз нас повернули обманними манерами, а лише з другої спроби ми проїхали.

Ми мали офіційне запрошення, дозволи, прохання консульства, це було дуже неприємно. Таке не очікуєш від європейської країни і відповідних служб. Це ж кордон ЄС, не лише Польщі". - розповідає Антон Дробович

Українські дипломати у Польщі зазначили, що представники державного органу мали офіційні листи і підтвердження мотивації поїздки.

За дії польської сторони на кордоні перепросили керівництво Українського інституту представники української громади у Польщі під час поминальних заходів.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.