На Харківщині знайшли неушкоджене поховання у поселенні IX століття

Підземне поховання часів Хозарського каганату знайшли археологи Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна на території села Верхній Салтів

Салтівську археологічну культуру на Харківщині досліджують протягом 121 року. Це перша за останні 15 років не пограбована усипальниця, розповів Суспільному керівник експедиції Валерій Скирда.

 

"Це сімейне поховання. Тут знайшли тіла чотирьох людей: одного чоловіка, двох жінок та дитини. Жили вони у IX столітті. Дивує, що тут збереглися залишки дерева, на ногах чоловіка збереглися залишки шкіряного взуття, що є рідкісною знахідкою. Будемо думати, що реставратори зможуть з ними попрацювати. Знахідки, загалом, однотипні: бісер, бронзові бубонці, ґудзики, монети, які використовувалися як прикраси", — розповідає археолог.

За його словами, всього біля городища виділяють чотири могильники. Там, де знайшли поховання й залишки шкіряного взуття, — третій. З 1900 року науковці дослідили понад тисячу поховань катакомбного типу, але кордони городища досі не встановили.

"Тут було городище з кам'яними мурами, як укріплений пост. Навколо нього було два селища. В укріпленому поселенні жила адміністрація, військові, а у селищах жили звичайні ремісники, люди, які займалися сільським господарством", — розповів Скирда.

Із завершенням експедиції могили закопують. Усі знайдені артефакти передадуть до археологічного музею університету Каразіна, там їх мають відреставрувати й показати на виставці у жовтні.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.