В польському ІПН тривають політично вмотивовані звільнення

Голова польського ІПН Кароль Навроцький звільнив двох співробітників через політичні мотиви

8 листопада 2021 року з польського Інституту національної пам'яті звільнений Славомір Лукашевич. Він не отримав від свого керівництва дозволу викладати в Католицькому університеті Любліна, хоча усі заняття відбувались у позаробочий час. При цьому багатьом інших співробітникам ІПН такий дозвіл було надано. Також Славоміру Лукашевичу поставлено у вину, що він під час наукових заходів не позначав себе як працівника ІПН.

9 листопада 2021 року з ІПН звільнено Славоміра Полешака. Претензією до нього було те, що він без дозволу Кароля Навроцького опікувався порталом "Ohistorie.eu", де опубліковано критичну статтю щодо дільності ІПН. Портал "Ohistorie.eu" є органом історіографічного товариства, а Славомір Полешак редагує сайт у вільний від роботи час та безоплатно.

 

Кілька десятків істориків підписали лист солідарності зі Славоміром Лукашевичем та Славоміром Полешаком. "Їхнє звільнення має на меті залякати істориків, які працюють в Інституті національної пам'яті чи співпрацюють з цією установою, а також змусити їх проводити дослідження та публікувати тексти відповідно до вказівок керівних органів цієї установи" - йдеться у листі.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.