IN MEMORIAM: помер член ОУН та вояк УПА Степан Петраш

29 травня на 97 році життя помер член ОУН та вояк УПА з Івано-Франківщини Степан Петраш.

Про це повідомив президент Історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

"29 травня 2023 р. на 97-му році життя помер козак Історичного клубу "Холодний Яр". Степан Петраш – почесний громадянин міста Калуша, лицар ордена "За заслуги" ІІІ ст., член ОУН та вояк УПА, очільник Калуської міськрайонної станиці Братства вояків УПА, учасник вшанувань героїв Холодного Яру", - повідомив Роман Коваль.

Народився Степан Петраш 14 січня 1927 р. в с. Залукві біля Галича в родині вояка УГА Миколи Петраша. Під час німецької окупації навчався в Станіславській гімназії. У 1943 р. 16-річний Степан вступив до Юнацтва ОУН, проходив вишкіл і дістав підпільне псевдо "Данилко".

На початку 1944 р. Степана разом із двома товаришами направили на вишкіл до підстаршинської школи в Карпати, але за наказом районного провідника ОУН він три місяці виконував обов'язки станичного в с. Залукві. У складі місцевої боївки "Данилко" пройшов бойове хрещення в бою з угорськими окупантами.

Восени 1944 р. Степан брав участь у боях з відділами НКВС біля с. Тязева і між селами Майданом та Вікторовом. Разом з товаришем Іваном Лисаком-"Шугаєм" потрапив до спецбоївки районного референта СБ ОУН Михайла Нагнибіди-"Артима". У спецбоївці Степан виконував особливі доручення, здебільшого пов'язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, наприклад супровід легендарної розвідниці Ольги Чемерис-"Дніпрової".

11 березня 1945 р., повертаючись до рідного села, через розкритий конспіративний зв'язок Степан Петраш потрапив у засідку. І вже 22 квітня 1945 р. військовий трибунал НКВС засудив його на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав.

Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працював на шахтах Воркути. Тут він став членом підпільної організації політв'язнів "Північне сяйво", а в 1953 р. був серед організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене Москвою.

Звільнений у жовтні 1954 року. До України зміг повернутися лише в 1972 році. У Воркуті Степан одружився зі Стефанією Кульчицькою, підпільницею із Самбірщини, яка також 10 років каралася в таборах.

У роки незалежності Степан Петраш ініціював спорудження низки пам'ятників командирам УПА, перезахоронення загиблих повстанців. Виступає перед молоддю. Написав книгу спогадів "Була собі пригодонька". 

"Напередодні смерті, 28 травня, до нього в лікарню завітав наш товариш Ігор Сметанський. Степанові Петрашу вже була важко говорити. Останніми його словами були: "Україна переможе!", - зазначив Роман Коваль.

 
Теми

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.