Швеція передала українським архівам засвідчену копію Конституції Пилипа Орлика

Засвідчену копію Конституції Пилипа Орлика українським архівам передав генеральний директор Національного архіву Швеції Астор Іко.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Державна архівна служба України у Фейсбуці.

"Генеральний директор Національного архіву Швеції Карін Астром Іко передала очільнику Укрдержархіву Анатолію Хромову засвідчену латиномовну копію Конституції Пилипа Орлика, оригінал якої зберігається в Стокгольмі та є безцінним надбанням нашої спільної історичної спадщини", - ідеться в повідомленні.

Зазначається, що цей примірник буде доданий як дублетний варіант до справи № 2236 "Колекція ксерокопій з фондів Національного архіву Швеції, що стосуються історії України 1654 – 1747 рр." Центрального державного історичного архіву м. Києва.

У Держархівслужбі нагадують, що перша українська Конституція була створена гетьманом Війська Запорозького Пилипом Орликом та є датованою 5 квітня 1710 року. Її повна оригінальна назва "Contenta Pactorum inter Ducem et Exercitum Zaporoviensem conventorum, in Compendium brevi Stylo collecta" — "Затверджені умови договору між гетьманом та Військом Запорозьким, в стислому огляді зібрані". Оригінал зберігається в Національному архіві Швеції, м. Стокгольм, у відомій колекції "Cosacica".

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.