На Вінниччині встановили єдиний у світі пам'ятник сарматському царю Інесмею

Про це кореспонденту Укрінформу повідомила голова ГО "Туристична Ямпільщина" Мирослава Марченко.

"Сьогодні ми повертаємося до пошуків свого коріння, пізнання нашої минувшини, якою Україна була раніше, і звідки дух козацький. 1984 року неподалік від Ямполя, біля села Пороги було знайдено могилу сарматського царя Інесмея з багатющою колекцією сарматського золота. Ми вирішили, що така цікава історія має стати підґрунтям для створення цікавої туристичної локації нашого краю, і запропонували нашому відомому подільському скульптору Миколі Крижанівському створити пам'ятник царю Інесмею", – повідомила Марченко.

За її словами, пам'ятник царю Інесмею встановили за 3 км від Ямполя, поблизу с. Пороги. Він стане локацією багатьох туристичних маршрутів, зокрема, одного з найпопулярніших – "Велосипедом по південному Поділлю".

Створення пам'ятника профінансував Фонд родини Загорій. Цей проєкт підтримала і Ямпільська міська рада, надавши матеріал для його виготовлення і забезпечивши благоустрій території навколо місця його розташування.

Як повідомив автор пам'ятника скульптор Микола Крижанівський, коли в прадавньому кургані було розкрито поховання сарматського царя Інесмея, при ньому був меч акінак, лук, стріли та карбовані срібні монети із його профілем. Про належність до царського роду свідчила золота гривня із таньґою, котрі носили лише царі.

"Пропозиція створити пам'ятний знак саме перед селом Пороги при виїзді із Ямполя лягла на душу – як обов'язок мистця творити у годину світоглядної війни за незалежність і право бути на цій землі. Адже були у нас і царі, і воїни, бо ми ж є нащадки достойного вільного роду з давен, коли московських ординців не існувало, а князями сарматськими титулували себе наші славні гетьмани, зокрема Хмельницький та Мазепа", – написав Крижанівський.

Це вже другий унікальний пам'ятник, встановлений на Ямпільщині. 2019 року у с. Оксанівка встановили ще один унікальний пам'ятник – річковій дністровській мідії, споживання якої рятувало місцевих людей від смерті під час голоду після Другої світової війни.