У Гданську учасників Революції на граніті відзначили медалями Вдячності Європейського Центру Солідарності

Серед нагороджених - засновник "Історичної правди", історик, журналіст, військовослужбовець Вахтанг Кіпіані.

Про це повідомив польський історичк Ігор Галагіда. 

10 грудня у Ганську відзначили Міжнародний день прав людини, з цієї нагоди у Центрі Європейської Солідарності відбулося вручення медалей Вдячності.

Серед лауреатів – організатори та учасники Революції на граніті - першого повстання за незалежність України 1990 року: Вахтанг Кіпіані, Олексій Доній, Ярина Зайченко, посмертно Маркіян Іващишин. Також посмертно відзначили німецького опозиціонера Матіяша Домашка.

"Сьогодні мав честь отримати цю відзнаку - медаль вдячності від Європейського Центру Солідарності як учасник Студентської революції на граніті, а також - як було сказано - за активність у висвітленні складних питань українсько-польської історії. Приємно, що наші приятелі, спадкоємці "Солідарності" ці зусилля відзначили", - написав на своїй сторінці на фейсбук Вахтанг Кіпіані. 

Медаль подяки заснована для вшанування іноземців, які підтримували Польщу на шляху до свободи та демократії під час комуністичного режиму. Відзнака є символічною подякою за благодійність та підтримку.

 

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.