Виправдання злочинів тоталітарних режимів може мати катастрофічні наслідки – УІНП щодо спроби реабілітації операції "Вісла"

У війні проти України росіяни масово вдаються до репресивних практик минулого – депортацій, влаштування фільтраційних таборів, невиправданого насильства проти цивільного населення, свавільних конфіскацій майна тощо. Цілком солідаризуємося з тими представниками польського суспільства, які усвідомлюють, що виправдання злочинів тоталітарних режимів може мати катастрофічні наслідки, а також публічно протидіють фактам такого виправдання.

 

28 листопада на офіційному сайті Інституту національної пам'яті Польщі було оприлюднено рішення, яким прокурор відділу комісії розслідування злочинів проти польського народу в Ряшеві припинив слідство у справі про переселення в 1947 році в рамках акції "Вісла" жителів південно-східної Польщі, зокрема українців.

Це рішення викликало широкий резонанс у Польщі та Україні. Зокрема через те, що в аргументації до цього рішення здійснена спроба виправдати злочини комуністичного режиму у Польщі, які демократична польська влада вже неодноразово засуджувала на найвищому політичному рівні. Зокрема, у 1990 році операцію "Вісла" засудив сенат Республіки Польща.

В 1997 році президенти Леонід Кучма й Олександр Кваснєвський підписали спільну заяву "До порозуміння і єднання", в якій було засуджено тих, хто призвів до страждань й українців, і поляків. 2002 року президент Польщі Олександр Кваснєвський висловив співчуття з приводу проведення акції "Вісла". 27 квітня 2007 року президент Польщі Лех Качинський і президент України Віктор Ющенко у спільній заяві, оприлюдненій у Варшаві, також засудили акцію.

Очевидно, що те, в який спосіб обґрунтовується рішення про припинення слідства, та те, яку характеристику отримує це примусове переселення в документі, цілком суперечить усталеному науковому погляду на події і в Україні, й у Польщі. Свій протест щодо юридичної реабілітації акції "Вісла" вже висловили польські науковці, громадські та культурні діячі і навіть член колегії Інституту національної пам'яті Польщі.

Серед іншого вони зауважують, що таке рішення компрометує органи прокуратури, адже неможливо провадити розслідування і "не помітити" численні людські жертви насильницької депортації, здійсненої комуністичним режимом у Польщі у 1947 році. Також негативну оцінку скандальній юридичній кваліфікації дав очільник української дипломатичної місії у Варшаві, заявивши, що остаточної крапки у цьому питанні ще не поставлено.

Український інститут національної пам'яті прикро вражений вищезазначеним рішенням прокурора у справі, яка розслідувалася за поданням представників української громади у Польщі, а також загалом стривожений тенденцією до політизації історії й вибіркового підходу до джерел про українсько-польські взаємини, яку спостерігаємо протягом останніх років у Польщі.

З огляду на реакцію на рішення у справі про операцію "Вісла" всередині польського суспільства, ми певні, що ця тенденція не відображає настроїв і ставлення з боку громадянського суспільства в Польщі, а відтак воно дасть їй власну системну оцінку.  Це набуває особливого значення в час, коли держава-агресор Росія після тривалого періоду виправдання злочинів комуністичного тоталітарного режиму в СРСР знову порушує міжнародне право і посягає на суверенітет інших держав.

Сьогодні у війні проти України росіяни масово вдаються до репресивних практик минулого – депортацій, влаштування фільтраційних таборів, невиправданого насильства проти цивільного населення, свавільних конфіскацій майна тощо. Цілком солідаризуємося з тими представниками польського суспільства, які усвідомлюють, що виправдання злочинів тоталітарних режимів може мати катастрофічні наслідки, а також публічно протидіють фактам такого виправдання.

Переконані, що цивілізований і чесний діалог щодо минулого, а також неупереджені дослідження допоможуть належним чином кваліфікувати навіть найдраматичніші події історії ХХ століття, адже чесність і обізнаність є найкращими підставами для порозуміння й дружби між українцями та поляками.

Пропонуємо підбірку досліджень і статей українських та польських науковців, які дають операції "Вісла" історичну оцінку та правову кваліфікацію, а також підбірку оцифрованих документів та інформаційні матеріали:

1. Тритомне дослідження "Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи", в якому Михайло Горний, Віталій Макар та Юрій Макар на основі роботи в архівах Канади, Польщі та України викладають бачення долі українців Холмщини та Південного Підляшшя між 1915 і 1947 роками.

Окрема увага приділяється акції "Вісла". Фрагмент дослідницьких рефлексій на цю тему можна прочитати у другому томі (с. 223–226). У цьому розділі, зокрема, надаються статистичні дані про примусово переселених, увʼязнених у таборі Явожно, а також засуджених до смертної кари в межах акції "Вісла"; описуються умови на місцях поселень та наслідки переселення.

2. Наукова стаття "Акція "Вісла" – спроба правової кваліфікації", польського історика та колишнього керівника канцелярії президента Інституту національної пам'яті Польщі доктора Кшиштофа Персака (Krzysztof Persak), опублікована у 2018 році в періодичному науковому виданні "Студії політичні" ("Studia Polityczne"). Статтю можна вільно завантажити. Український інститут національної памʼяті готує переклад цієї статті українською мовою.

3. У 2017 році, до 60-х роковин примусової депортації, тоді співробітник Українського інституту національної памʼяті, юрист Сергій Рябенко підготував статтю "Операція "Вісла". Правова кваліфікація". Текст у форматі pdf можна завантажити з сайту Інституту історії України Національної академії наук України.

4. Операція "Вісла" в архівах НКВД – тематична збірка архівних документів із фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України у відкритому доступі.

5. Інформаційні матеріали, підготовлені Українським інститутом національної памʼяті у 2017 році до 60-х роковин депортації, можна прочитати на сайті УІНП.

Олег Пустовгар: Соратник Симона Петлюри, діяч УНР, театральний оглядач, дослідник авангардного мистецтва: 130 років Василю Бутенку (Хмурому)

8 лютого 1896 року на Полтавщині народився Василь Бутенко (Хмурий) – військовий діяч Української Народної Республіки (УНР), соратник Симона Петлюри, журналіст, мистецтвознавець, театральний оглядач, один із перших вітчизняних дослідників авангардного мистецтва, жертва кремлівського російсько-комуністичного терору.

Володимир В'ятрович: Не минуле псує українсько-польські стосунки, а маніпуляції ним

У польському публічному дискурсі останніх років дедалі частіше лунає твердження, що погіршення українсько-польських стосунків зумовлене "важким історичним минулим". Мовляв, саме невирішені питання пам'яті та інтерпретації подій ХХ століття неминуче тягнуть наші суспільства до конфлікту. Однак соціологія дає іншу картину.

Олексій Мустафін: Копальні свободи. Як золото зробило "каторгу імперії" вільною

Найбільший в історії золотий самородок – який важив більше 72 кілограми й отримав назву "Велком Стренджер" (тобто "Ласкаво просимо, незнайомець") - був знайдений Джоном Дісоном та Річардом Оутсом в лютому 1869 року. Обидва старателі народилися в Корнуоллі, але щастя посміхнулося їм на іншому боці планети, в Австралії.

Микола Бендюк: Тарас Бульба-Боровець у контексті подій на Поліссі 1940–1942 рр.

Одні з дослідників говорять, що Тарас Боровець був агентом НКВД, інші вважають його непогрішимим месією і додають йому багато вигаданих фактів. Як, наприклад, що він проголошував відновлення Незалежності України в Сарнах у липні, чи що в нього вже тоді було 10 тисяч козаків.