Шукаємо листи Івана Дзюби!

Видавництво "Дух і літера" для збірки епістолярної спадщини Івана Дзюби розшукує листи відомого літератора і дисидента та запрошує до співпраці дослідників.

Про це пише видавництво "Дух і літера".

Одним із таких важливих проєктів, над яким ми працюємо сьогодні, є епістолярна спадщина Івана Дзюби. Бувши літературознавцем, публіцистом, громадсько-політичним діячем, Іван Михайлович мав численних друзів, знайомих, колег із різних куточків України та світу, з якими листувався впродовж 1960–2010-х. Очевидно, що це дуже різноманітний джерельний пласт, інформативну вагу та культурологічне значення якого складно виміряти.

З частиною таких листувань нам вдалося познайомитися з люб'язного дозволу пані Марти Дзюби. Це близько тисячі старанно оцифрованих (передрукованих) листів тільки ДО Івана Михайловича. Зараз ми на етапі опису та впорядкування цих листів.

Маючи на меті видати максимально повну збірку епістоляріїв, ми хочемо віднайти також листи ВІД Івана Дзюби, які він здебільшого не копіював і не зберігав. Йдеться про сотні, а може й тисячі розкиданих по всьому світу еґо-документів відомого літератора і дисидента. Про їхній потенціал ми навіть не здогадуємося.

Розуміючи, що це монументальна робота, ми хочемо запросити до співпраці молодих дослідників – насамперед літературознавців, істориків, культурологів, які можуть використати це у своїх наукових цілях, а також тих, хто, розділяючи з нами думку про необхідність збереження таких документів і розуміючи тривалість проєкту, хотів би натхненно над цим попрацювати.

Для отримання детальної інформації і пропозицій пишіть на пошту: centerjudaica@gmail.com

У темі повідомлення вкажіть: "Листи Івана Дзюби".

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.