IN MEMORIAM: Помер дисидент Степан Хмара

На 86 році життя помер український дисидент, політик та борець за незалежність Степан Хмара.

Про це сповістила дружина Степана Хмари Роксолана.

"Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї. І Україна підніметься з попелу, вона Воскресне! Я знаю…", - написала Роксолана Хмара у соцмережах.

14 лютого 2024 року стало відомо, що Степан Хмара потребує коштів для лікування, зокрема на ліки та перебування у лікарні. Гроші вдалося зібрати й Хмара почав отримувати необхідне лікування.

Степан Хмара народився 12 жовтня 1937 року в селі Боб'ятин на Львівщині. Навчався на стоматологічному факультеті Львівського медичного інституту. У студентські роки Степан Хмара збирав заборонену літературу для самвидаву.

У 1980 році КДБ заарештувало його й засудило до 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму та 5 років заслання за "українську націоналістичну діяльність". Степан Хмара відбував покарання на Уралі.

У 1987 році дисидент повернувся в Україну. У 1988 році став одним із керівників Української гельсінської спілки.

У 1990-му Степана Хмару обрали народним депутатом українського парламенту.

У жовтні 1990 року політик підтримав студентську Революцію на граніті. Степан Хмара прийшов у табір протестувальників і теж витримав 13-денне голодування.

У 1992 році Хмара створив і очолив Українську консервативну республіканську партію (УКРП).

15 грудня 2001 року УКРП саморозпустилася і її члени перейшли в партію "Батьківщина". На парламентських виборах 26 березня 2006 року брав участь за списком альянсу "Український народний блок Костенка і Плюща".

Через рік після Революції Гідності, у жовтні 2015-го, Степан Хмара оголосив голодування на підтримку політв'язнів Лук'янівського СІЗО.

Більше про Степана Хмару дивіться у проєкті Історичної правди "Дисиденти".

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.