У Києві з’явилася вулиця імені дисидента Василя Овсієнка

Вулицю Білгородську у Солом’янському районі Києва перейменували на честь українського громадського діяча та дисидента Василя Овсієнка.

Про це повідомив на своїй сторінці у Фейсбуці журналіст та історик Вахтанг Кіпіані.

"Гарна новина. У Києві відтепер є вулиця Василя Овсієнка. Найскромнішої і найпрацездатнішої людини з усіх, кого я знаю. Це була людина з тієї невеликої Стусової щопти, який віддав себе Україні, був тричі покараний за своє українство і гідність таборами, тюрмами і засланням. Це була людина найвищої проби. Щасливий, що з весни 1991 року мав можливість співпрацювати, а згодом і товаришувати з паном Василем", - написав Вахтанг Кіпіані.

Київська міська рада на засіданні 8 лютого дерусифікувала ще 10 міських об'єктів:

Солом'янський район: проспект Повітрофлотський – проспект Повітряних Сил; вулиця Білгородська – вулиця Василя Овсієнка.

Деснянський район: вулиця Миколи Матеюка – вулиця Василя Іваниса.

Святошинський район: вулиця Булгакова – вулиця Вахтанга Кікабідзе; бібліотека імені Олександра Блока – бібліотека імені Гната Юри.

Подільський район: провулок Яблочкова – провулок Компанійський; безіменному скверу на вулиці Боричів Тік, 17, 19, 21 присвоєно ім'я Ґолди Меїр.

Дарницький район: вулиця Чернігівська – вулиця Братів Чибінєєвих.

Печерський район: вулиця Павла Скоропадського – Бессарабський проїзд.

Шевченківський район: безіменному скверу на вулиці Жилянській присвоєно ім'я Лідії Гончаренко.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.