Історика Олександра Сосіновича засудили до 5 років вʼязниці за антиукраїнські дописи

Дніпровський районний суд міста Києва визнав 49-річного Олександра Сосіновича винним у злочинах проти основ національної безпеки.

Про це повідомляє "Судовий репортер" із посиланням на вирок від 6 червня.

Сосінович має історичну і правничу освіту й на початку 2000 років близько двох років працював вчителем історії. У 2005-2011 роках він був коректором у партії Наталії Вітренко. Як він сам пояснював у соцмережі, його звільнили, коли у неї закінчилися гроші на зарплату. А потім він став безробітним, бо після Вітренко його, начебто, цуралися роботодавці. 

Киянин розміщував антиукраїнські пости в соцмережах.

У 2008 році киянин зареєструвався у "Вконтакті" та "Facebook", та став розміщувати там антиукраїнські пости. Згодом, у 2015 році він вітав "Новоросію", а у 2016-му писав, що Крим — російський, що в Україні засилля "нациків" із цим повʼязував власне безробіття і невлаштованість. 

У соцмережах Сосінович розповідав, що він народився у Києві, але в паспорті записався "русскім", бо сам там захотів. Жалівся у соцмережах, що не може поїхати до Росії, бо мусить доглядати паралізовану матір після інсульту. При цьому, у 2021 році Дніпровський райсуд Києва розглянув понад 10 адмінпротоколів про домашнє насильство психологічного і фізичного характеру Сосіновача до його матері.

Вперше за антиукраїнську позицію чоловіка судили у червні 2023 року. Йому інкримінували виправдування збройної агресії Росії. Тоді киянина засудили до 5 років позбавлення волі, звільнивши з іспитовим строком 2 роки. А вже через 3 тижні після цього було нове зареєстроване кримінальне провадження проти історика.

Наразі чоловік отримав 5 років в'язниці із забороною обіймати посади в органах влади на 2 роки. Цей вирок можуть оскаржити.

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.