у Львові перепоховають прах одного з останніх командирів УПА Євгена Штендери

13 липня на Личаківському кладовищі у Львові перепоховають останки сотника УПА Євгена Штендери, який помер 22 серпня 2022 року в Канаді.

Про це повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

"Євген Штендера був командиром середньої ланки в ОУН-УПА. Воював у лавах Організації Українських націоналістів, був офіцером в Українській Повстанській армії, працював журналістом. Будучи в еміграції в Канаді, заснував багатотомне видання Літопису УПА і був відповідальним редактором до 2000 року", — розповів кандидат історичних наук, президент фонду "Літопис УПА" Микола Посівнив.

Чин похорону розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Поховають прах Євгена Штендери та його доньки Софії у родинному гробівці на Личаківському кладовищі (поле №43).

З нагоди перепоховання Євгена Штендери 14 липня о 14:00 в Палаці Мистецтв (вул. Коперника 17) відбудеться показ документального фільму "Рубіж. Грубешівська операція". Цей фільм присвячений спільній польсько-українській атаці на підконтрольне комуністам польське місто Грубешів. Фільм зняли за спогадами Євгена Штендери.

Євген Штендер народився 2 січня 1924 року в селі Волиця-Барилова на Львівщині. Навчався у львівській українській гімназії, згодом у Радехові та Сокалі. У 1940 році став членом Юнацтва ОУН.

З весни 1943 року боровся в лавах УПА на Волині, де проходив військові вишколи. Був військовим референтом у Радехівському повіті, надрайоновим Любачівського (Польща) надрайону, провідником Третьої (ІІІ) округи ОУН (Холмщина і Підляшшя). Був також командиром рейду УПА в Східну Пруссію (зима 1948 року).

У 1956 році емігрував з Німеччини до Канади. На посаді відповідального редактора видавництва "Літопис УПА"працював 25 років (з 1975 до 2000 року). 

У 2010 році Президент України Віктор Ющенко нагородив Євгена Штендеру Хрестом Івана Мазепи — за значний внесок у відродження національної, культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у державотворчій, дипломатичній, гуманістичній, науковій, просвітницькій та благодійній діяльності.

Євген Штендера помер у Канаді 23 серпня 2022 року, на 99 році життя.

 
Євген Штендера
Фото Вахтанга Кіпіані

Теми

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.