у Львові перепоховають прах одного з останніх командирів УПА Євгена Штендери

13 липня на Личаківському кладовищі у Львові перепоховають останки сотника УПА Євгена Штендери, який помер 22 серпня 2022 року в Канаді.

Про це повідомили в пресслужбі Львівської міської ради.

"Євген Штендера був командиром середньої ланки в ОУН-УПА. Воював у лавах Організації Українських націоналістів, був офіцером в Українській Повстанській армії, працював журналістом. Будучи в еміграції в Канаді, заснував багатотомне видання Літопису УПА і був відповідальним редактором до 2000 року", — розповів кандидат історичних наук, президент фонду "Літопис УПА" Микола Посівнив.

Чин похорону розпочнеться о 10:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Поховають прах Євгена Штендери та його доньки Софії у родинному гробівці на Личаківському кладовищі (поле №43).

З нагоди перепоховання Євгена Штендери 14 липня о 14:00 в Палаці Мистецтв (вул. Коперника 17) відбудеться показ документального фільму "Рубіж. Грубешівська операція". Цей фільм присвячений спільній польсько-українській атаці на підконтрольне комуністам польське місто Грубешів. Фільм зняли за спогадами Євгена Штендери.

Євген Штендер народився 2 січня 1924 року в селі Волиця-Барилова на Львівщині. Навчався у львівській українській гімназії, згодом у Радехові та Сокалі. У 1940 році став членом Юнацтва ОУН.

З весни 1943 року боровся в лавах УПА на Волині, де проходив військові вишколи. Був військовим референтом у Радехівському повіті, надрайоновим Любачівського (Польща) надрайону, провідником Третьої (ІІІ) округи ОУН (Холмщина і Підляшшя). Був також командиром рейду УПА в Східну Пруссію (зима 1948 року).

У 1956 році емігрував з Німеччини до Канади. На посаді відповідального редактора видавництва "Літопис УПА"працював 25 років (з 1975 до 2000 року). 

У 2010 році Президент України Віктор Ющенко нагородив Євгена Штендеру Хрестом Івана Мазепи — за значний внесок у відродження національної, культурно-мистецької, духовної, архітектурної, військово-історичної спадщини, заслуги у державотворчій, дипломатичній, гуманістичній, науковій, просвітницькій та благодійній діяльності.

Євген Штендера помер у Канаді 23 серпня 2022 року, на 99 році життя.

 
Євген Штендера
Фото Вахтанга Кіпіані

Теми

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.