Музею української діаспори передали архів художника та військового УНР Віктора Цимбала

Музей української діаспори отримав у дарунок цілісний архів українського художника-емігранта й військового УНР Віктора Цимбала, який частину життя провів в Аргентині та США.

Про це повідомили в Музеї української діаспори.

Дарунок музей отримав від правнука художника – Антона Цимбала, який зараз в лавах ЗСУ. На початку цього року з нагоди 25-річного ювілею музею Антон Цимбал вже поповнив зібрання 12 карикатурами та графічним портретом Гетьмана Павла Скоропадського, заклавши основу колекції творів художника. 

"Восени музей отримав ще чотири коробки з архівами Віктора Цимбала: оригінальними документами, листами, фотографіями, графічними творами, виданнями й замітками про художника київського, празького, аргентинського й американського періодів", - йдеться у повідомленні. 

Серед подарованих музею матеріалів – оригінальний лист від 28 грудня 1944 року, який написав український громадсько-політичний діяч і видавець Андрій Білопольський, який також емігрував до Аргентини. 

У листі Білопольський пропонує Цимбалу три теми для політичних карикатур: наШарля де Голля, Вінстона Черчилля й Йосипа Сталіна. Невідомо, чи були саме ці карикатури створені художником. Але серед переданих до колекції музею матеріалів є інший графічний сатиричний твір Віктора Цимбала – "Атлантійський чартер", де присутні всі три вищезгадані політики.

"Окремий розділ у творчості художника Віктора Цимбала посідають політичні карикатури. Зазвичай художник сам вигадував для них сюжети, але іноді йому надсилали пропозиції", – акцентують у Музеї української діаспори.

Наукові співробітники музею розпочали ґрунтовне опрацювання, систематизацію та дослідження архіву. 

Віктор Цимбал (1901–1968) родом з Черкащини. Свій творчий шлях розпочав у Києві в Художньому училищі, але його не закінчив. У 1919 році він ступив до лав Армії УНР. Після поразки визвольних змагань через табори інтернованих у Польщі мистець дістався до Праги, тут успішно закінчив Художньо-промислову школу. 

У 1928 році художник переїжджає до Буенос-Айреса. Завдяки підтримці Віктора Цимбала тут відкрилась українська школа, активно запрацювала "Просвіта". У 1936 році мистець розпочав працю над картиною "Рік 1933" – чи не першим твором, який усьому світові розповів про Голодомор в Україні. Помер Віктор Цимбал 28 травня 1968 року в Нью-Йорку на 67 році життя. 

 
Члени Польсько-українського об'єднання під портретом гетьмана Івана Мазепи роботи Віктора Цимбала. Перший справа – Андрій Білопольський, третій справа – Віктор Цимбал. Буенос-Айрес. Аргентина. 1950-ті
Колекція Музею української діаспори

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".