У Дніпрі вандали знищили пам’ятну дошку В’ячеславу Чорноволу

У Дніпрі вандали знищили пам’ятну дошку В’ячеславу Чорноволу на бульварі його імені.

Про це пише "Радіо Свобода".

За словами голови Дніпровського товариства політв'язнів та репресованих Іван Дремлюга, факт вандалізму виявила  група активістів, коли прийшла на місце вшанувати пам'ять Чорновола. Дошка простояла з початку 2000-их років.

"Коли саме це сталося, невідомо. Дошка була посаджена на клей і насаджена на гвинти, тобто вона не могла сама впасти, вона була добре закріплена і провисіла понад двадцять років", – сказав Дремлюга.

До поліції активісти вирішили не звертатися. Відновити дошку активісти вирішили власними зусиллями. На це знадобиться близько 4,5 тисяч гривень. 

Згодом на цьому місці може бути встановлене погруддя чи меморіальний ансамбль пам'яті Чорновола. Також активісти ініціюють встановлення пам'ятної дошки Чорноволу на будівлі обласної філармонії. Там раніше був Будинок культури залізничників, де збиралися "рухівці" і де В'ячеслав Чорновіл бував особисто.

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.