АНОНС: Публічна дискусія "Ялта. Наслідки угодовства"

У 80-ту річницю завершення Ялтинської мирної конференції Музей війни запрошує на публічну дискусію "Ялта. Наслідки угодовства".

Про це інформує Національний музей історії України у Другій світовій війні. 

Цьогоріч минає 80-та річниця завершення Ялтинської мирної конференції, наслідком якої стало переформатування світового укладу на наступні десятиліття. Було прийнято рішення про Організацію Об'єднаних Націй з Радою Безпеки та її сталими членами. Фактично закріплювалася гегемонія радянського союзу в Центрально-Східній Європі. Німеччина мала бути поділеною і зменшеною в розмірах, а всі громадяни срср, що опинилися на її території, мали бути повернуті.

Для українців, як і багатьох інших народів, ухвалення рішень лідерів срср, США та Великої Британії стали доконаним фактом: був закріплений західний кордон УРСР, що відрізав від основного етнічного масиву Холмщину, Надсяння, Лемківщину і жителі яких повинні були бути переселені в УРСР; кордон західного світу, на допомогу якого у визволенні України покладали сподівання, відсувався за межі зони радянської окупації в Німеччині. Єдиним "бонусом", що мав нагадувати про українське питання, було введення Української РСР поруч з Білоруською РСР до числа співзасновників ООН.

Слово "Ялта" стало символом угодовства тотальному злу. Для деяких же народів, зокрема поляків, символом національної трагедії – таким, як для чехів було слово "Мюнхен", коли для вирішення "глобальніших" проблем Захід поступався принципами демократії та суверенітетом окремих народів.

У ході пропонованої дискусії планується обговорити реальні наслідки рішень Ялтинської конференції для України, Європи та світу, геополітичні контексти такого "концерту світових потуг" після Другої світової війни та загрози подібних сценаріїв у сьогоденні, зважаючи на часті посилання на рішення Ялтинської конференції як певного взірця для кремлівського диктатора путіна. Також планується обговорити рівень представленості тематики політики угодовства в фаховій літературі та в музейній сфері.

Учасники дискусії:

• канд. іст. наук Юрій Савчук, генеральний директор Музею війни;
• проф., д-р. іст. наук Олександр Лисенко, завідувач відділу воєнно-історичних досліджень Інституту історії України НАНУ;
• проф., д-р іст. наук Юрій Ніколаєць, завідувач відділу політичної культури та ідеології Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. Кураса НАНУ;
• д-р. іст. наук Олег Машевський, завідувач кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка.

Модератор: Роман Кабачій, старший науковий співробітник Музею війни.

Коли: 11 лютого о 15:00

Де: У Головному корпусі Музею війни (м. Київ, вул. Лаврська 27). Захід відбудеться у просторі виставки "Капсула часу".

 

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.