В Україні створили веб-сайт з фотоархівом Леґіону Українських Січових Стрільців

Архів фотографій Леґіону Українських Січових Стрільців створено на основі оцифрованих зображень з оригінальних фотонегативів на склі (кліше), що зберігаються в архівах Українського Музею та Бібліотеки у Стемфорді і Науковому Товаристві ім. Шевченка в Америці.

Про це повідомив ініціатор створення сайту, член НТШ, кандидат економічних наук Василь Лопух.

"Розпочинаючи роботу на створенням веб-сайту думав, що це буде статичний сайт з фотографіями нашого війська і більше не доведеться там щось доробляти. Багато фотографій відомі. Є багато публікацій про УСС. Проте, мало хто знає, що в США зберігаються кілька тисяч оригінальних кліше учасників бойових дій у складі УСС. Не знаю, чи є ще якийсь ресурс, де б фотографії з ориґінальних кліше, періоду 1-ї Світової війни, були зібрані та систематизовані в такій кількості в одному місці", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Василь Лопух.

На веб-сайті в розділі КОЛЕКЦІЇ є дві Ґалереї: "Альбом уніформ М. Битинського" (151 зображення), з архівного фонду УМБ, і "УВАН – Михайло Гайворонський" (503 зображення), з архівного фонду Української Вільної Академії Наук у США (УВАН).

Розділ "Фото архів УСС" складається з кількох тематичних підрозділів і ґалерей, зокрема: "Роки", "Реґіони бойових дій", "Авторські фотографії", фотографії "Без інформацій".

Фотографії двох колекцій, які мали будь-які інформації, згруповано і викладено у відповідних тематичних розділах. Окрім того, у профілі кожного зображення подано таку інформацію: реєстраційний індекс кожного файлу, місце зберігання і всі доступні "ключові слова". Ця інформація дасть змогу робити пошук за роками, місцем бойових дій, прізвищем фотографа, прізвищами осіб, зображених на фотографіях (якщо були такі дані).

Кількість місцевостей, де відбувалися бойові дії, або місця де зроблено фотографію, загалом сягає майже 200 назв. Для зручности, усі фотографії згруповано в Ґалереях за областями. Окрім того є окремі Ґалереї: "Київ", "Одеса", "Карпати", "Австрія".

Доступ до веб-сайту з фотоархівом Леґіону Українських Січових Стрільців буде відкрито 15 березня о 10:00.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.