Мінкульт закликають евакуювати музейні фонди із загрожених областей

Дієвці культури, громадські організації та представники експертних середовищ вимагають негайної евакуації державного музейного фонду із загрожених областей України.

Про це йдеться у відкритиму листі до міністра культури й стратегічних комунікацій Миколи Точицькоко, який оприлюднили на фейсбук-сторінці обʼєднання "Коаліція дієвців культури", пише Читомо.

Коаліція дієвців культури, яка об'єднує понад 50 організацій та представників культурної сфери з різних регіонів України, закликає Міністерство культури терміново організувати евакуацію музеїв із прифронтових регіонів.

"Міністерство зобов'язане виконати свою функцію перед народом України і офіційно, через ухвалення швидких і законних рішень, зупинити процес втрати національного культурного надбання, який триває понад 10 років", – наголошують у зверненні.

Україна є стороною "Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту" (1954 р.), яка зобов'язує державу вживати заходів для збереження культурної спадщини ще в мирний час. Водночас, як наголошується у зверненні, за 10 років війни належний механізм евакуації так і не був реалізований.

Автори листа нагадують, що власником державного музейного фонду є народ України, а відповідальність за його збереження несе міністерство. На тлі посилення наступальних дій російських військ, масованих бомбардувань та невизначеності щодо лінії розмежування, Україна ризикує втратити культурну спадщину в таких областях, як Чернігівська, Сумська, Харківська, Донецька, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська та Одеська.

Наразі евакуювали менше 10% державного музейного фонду, тоді як понад 3 мільйони культурних об'єктів залишаються під загрозою. "Прийняття стратегічного політичного рішення на рівні керівництва держави про убезпечення рухомої культурної спадщини є свідченням того, що культура є частиною безпекової стратегії, спрямованої на збереження держави та української ідентичності не на папері, а в реальності", – йдеться у зверненні.

Там є також заклик до органів державної влади, місцевого самоврядування, бізнесу, банків та культурних інституцій запропонувати свої можливості для прийняття та убезпечення музейних цінностей у відносно безпечних регіонах. "Недотримання Українською владою конвенційних вимог щодо охорони власних культурних цінностей знецінює їхню важливість в очах міжнародної спільноти та може утруднити процес притягнення до відповідальності за злочини проти української культури", – зазначають автори листа.

Коаліція також нагадує, що 10 лютого 2025 року вже надіслала офіційний лист до Міністерства культури (№4680/06-25), у якому містилися пропозиції щодо практичних рішень та допомоги від громадськості.

Підписати листа можуть всі небайдужі. 

Обʼєднання "Коаліція дієвців культури" створила ініціативна група у складі Дарії Бадьйор, Івана Козленка, Ірини Подоляк й Ольги Сагайдак. Його мета — посилити та мотивувати до системної дії горизонтальну розгалужену культурну спільноту, об'єднану усвідомленням необхідності створення прозорих і справедливих правил для дієвців культури й взаємодії з іншими сферами.

 

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.