АНОНС: Публічна дискусія "Українські сліди Катинського злочину"

4 квітня у Музеї війни відбудеться публічна дискусія, присвячена 85-м роковинам розстрілів польських військовополонених, здійснених органами НКВД СРСР за цілком секретним наказом партійно-державного керівництва СРСР.

На початку квітня 1940 р. почалося виконання наказу про "розвантаження таборів" – так цинічно комуністична влада окреслила фізичну ліквідацію військовополонених польських офіцерів, арештованих у вересні 1939 р. після анексії СРСР західних теренів України та Білорусі, які належали Польщі.

Ув'язнені перебували у кількох таборах на території України та Росії, а також у в'язницях щойно окупованої Західної України та Західної Білорусі. Ці події увійшли в історію під назвою "Катинський злочин", за назвою місцевості, де уперше були знайдені масові поховання.

В Україні польських військовополонених розстрілювали у кількох місцях. Передовсім це Київ (загиблих ховали у Биківнянському лісі) та Харків (поховання у с. Пʼятихатки).

Ким були безневинні жертви тоталітарного режиму СРСР? Як віднайшли місця злочинів НКВД? Як і коли відбувалися ексгумації полеглих і яким чином ушановують їхню пам'ять на меморіальному, музейному, мистецькому рівнях?

Про ці та багато інших питань поговоримо з ученим секретарем Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" Валерієм Філімоніхіним, дослідником Андрієм Амонсом і професором Інституту новітньої історії Університету Марії Кюрі-Склодовської Романом Висоцьким.

Модератор – Роман Кабачій, старший науковий співробітник Музею війни.

Коли: 4 квітня о 15:00 

Де: Музеї війни (Київ, Лаврська 27)

 

Теми

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.