На острові Хортиця знайшли срібні арабські монети часів Середньовіччя

В історико-культурному комплексі "Запорозька Січ" презентували срібні монети типу дирхеми періоду Середньовіччя.

Про це повідомили в Національному заповіднику "Хортиця".

Старовинні арабські монети знайшли у 2024 році після падіння рівня води у Дніпрі, яке сталося внаслідок підриву російськими окупантами Каховської ГЕС. Цінні артефакти знайшов на острові Хортиця співробітник Національного заповідника "Хортиця" Микола Свидрань під час огляду берегової лінії. 

"Під час моніторингу узбережжя річки Дніпро ми виявили спочатку одну монету, почали вивчати її. Вона виготовлена зі срібла. Це цікава знахідка. Знайшли інформацію, що такі монети поштучно не лежать, як правило, це або скарби, або загублені гаманці. Після повторної перевірки цього місця ми виявили ще 45 монет. Загалом знайшли 46 монет ІХ-Х ст. Вони були розсипані між камінням. Скоріш за все, це був кошель, але він не зберігся", – розповів Укрінформу старший адміністратор відділу музейних комунікацій Національного заповідника "Хортиця" Микола Свидрань

Ця знахідка підкреслює жвавість торгових шляхів, які проходили через цей регіон у період Русі. Одним із найважливіших був Шлях із варягів у греки по річці Дніпро, який з'єднував Чорне і Балтійське моря.

Науковці зазначають, що це вперше, коли арабські монети були знайдені у Запоріжжі. На монетах є напис арабською мовою. Це монети типу дирхеми періоду Середньовіччя, належать династії Саманідів, яка створила Саманідську державу в Середній Азії, що існувала впродовж 819-999 років, після розпаду арабського халіфату.

Більша частина знайдених монет – у дуже гарному стані. Реставратор Андрій Денисенко разом з колегою працювали над реставрацією артефактів упродовж двох місяців. Надалі планується детальніше вивчення походження монет та виставка скарбу для відвідувачів.

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.