АНОНС: Публічна дискусія "Від Другої світової до сьогоднішньої: як описувати війну з української призми"

30 травня в межах програми "Книжковий Арсенал – 2025" відбудеться публічна дискусія "Від Другої світової до сьогоднішньої: як описувати війну з української призми".

Про це інформує Національний музей історії України у Другій світовій війні.

Спікерами виступлять:

Юрій Савчук, генеральний директор Національного музею історії України у Другій світовій війні;

Володимир В'ятрович, народний депутат України, директор Український інститут національної пам'яті (2014–2019 рр.);

Віталій Нахманович, провідний науковий співробітник Музею Києва, співавтор концепції заповідника Бабин Яр, дослідник геноцидальних практик;

Михайлина Скорик, заступниця міського голови м. Буча (2021–2024 рр.).

Модерування: старший науковий співробітник Національного музею історії України у Другій світовій війні Роман Кабачій.

Учасники дискусії обговорять такі питання:

- Які паралелі та аналогії можна провести між подіями Другої світової та сучасної російсько-української війни?

- Чи простежується історична тяглість між Першими і Другими визвольними змаганнями нашого народу і сьогоднішнім спротивом українців російській агресії?

- Яке значення може мати впровадження понять геноциду й злочину проти людяності в міжнародне право за підсумками Другої світової війни для притягнення росії до відповідальності за геноцидальні практики проти українців у ХХІ ст.?

- Наскільки широко представлена в науковій і популярній літературі тема воєнних злочинів Другої світової війни та як це впливає на розуміння сучасної війни суспільством?

- У чому полягало українське питання напередодні й під час Другої світової війни та в чому полягає воно нині?

Коли: 30 травня, 15:00–16:00

Локація: вулична сцена 

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.