АНОНС: Презентація двотомника "Спогади" Надії Суровцової

У рамках XIII Книжкового Арсеналу видавництво "Комора" проведе презентацію двотомника "Спогади" Надії Суровцової.

Надія Суровцова (1896–1985) — українська громадська діячка, дипломатка, історикиня, публіцистка, перекладачка, яка стала жертвою радянського режиму і провела у тюрмах, таборах і на засланні майже тридцять років. Її майстерно написані "Спогади" — один із найважливіших монументальних документів доби, що унаочнюють успіхи та поразки України й водночас викривають злочини комунізму.

"Вперше спогади Надії Суровцової я читала в "перестройочному" щорічнику "Наука і культура", десь рр. 35 тому. То була епоха (старше покоління пам'ятає!) "Детей Арбата" - відкриття посполитим совковим читацтвом "Гулагівської" літератури, включно з уперше опублікованим в СРСР славетним "Архіпелагом" Солженіцина, де вперше і з'явилося друком, після десятиліть заборони, ім'я Надії Суровцової", - написала на своїй сторінці у Фейсбук Оксана Забужко.

У першому томі "Спогадів" вміщена перша частина мемуарів, у яких Надія Суровцова розповідає про своє дитинство в Києві та Умані, навчання в Петербурзі, участь в Українській революції, життя на еміграції та в радянській Україні — до першого арешту в 1927 році. У другому томі "Спогадів" вміщена друга частина мемуарів, де описується гулагівська епопея Надії Суровцової.

"Ніхто наочніше за неї не показав (не "не пояснив", а НЕ ПОКАЗАВ, різниця засаднича!), чому програла - не могла не програти! - Центральна Рада. Чому Скоропадський, попри всю свою добру волю і державницьку (куди більше, ніж у наївних "просвітян" із Центральної Ради!) настанову, так і не зміг побудувати української держави. І чому більшовики зрештою взяли гору - хай обманом, але точно поціляючи в реально найслабші місця противника...", - зазначила Оксана Забужко.

Двотомник Спогади Надії Суровцової виданий за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Учасниці: Оксана Забужко, Оксана Юркова, модерує Дарка Гірна.

Коли: 30 травня, 14:30-15:30

Де: Авторська сцена

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.