У Переяславі на майдані Княжий двір демонтували пам'ятник "Навіки разом"

У Переяславі на майдані Княжий двір демонтували пам'ятник "Навіки разом" на честь фейкового "возз'єднання" України та Росії.

Про це повідомляє Деколонізація. Україна.

Пам'ятник "Навіки разом" у Переяславі понад чотири десятиліття символізував радянський міф про "возз'єднання" України з Росією. Цей монумент був споруджений у 1979 році на місці, де відбулася Переяславська рада 1654 року.

Демонтаж пам'ятника виявився технічно складним, адже вага споруди становила близько 10 тонн, роботи тривали майже дві години.

"Після демонтажу пам'ятника на центральній площі, ми прибираємо ще один символ – пам'ятний знак, що також присвячений Переяславській раді 1654 року. Ця подія століттями використовувалася як інструмент російської пропаганди, щоб спотворити нашу історію й применшити прагнення українців до свободи. Сьогоднішня подія – це про правду та повернення власної історії, очищеної від штучних наративів", – прокоментував у Facebook міський голова Вячеслав Саулко.

Пам'ятник "Навіки разом" встановили на честь 325-річчя Переяславської ради. У 1982 році, відповідно до постанов ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР, на майдані Княжий Двір у Переяславі встановили пам'ятний знак. Скульптурна композиція включала зображення Богдана Хмельницького та московського посла Василя Бутурліна, які символізували укладення угоди. У верхній частині пам'ятника напис церковнослов'янською: "Чтоб єсми вовєки вси єдино были".

 

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.