АНОНС: "Жертви польсько-українського протистояння 1939-1937 рр."

3 жовтня у Львові відбудеться обговорення історії польсько-українського конфлікту воєнного часу з нагоди публікації нових видань «Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)» та «Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.» (підсерія: Документи і Дослідження).

У виданні "Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)" подано списки українських жертв (загиблих і поранених) вересня–жовтня 1939 р. серед населення західних територій України, а саме: Волинського, Люблинського, Львівського, Поліського, Станиславівського і Тернопільського воєводств, які становили тоді частину польської держави. Після опрацювання великого документального матеріалу в архівах України й Польщі, а також аналізу основного корпусу наукової літератури, споминів і свідчень, автор Андрій Яремчук встановив максимально повний, який можливий з огляду на нинішній стан дослідження теми, іменний перелік жертв.

Книжка має характер мартиролога, в якому представлено за воєводствами, повітами, містами, містечками та селами перелік усіх встановлених на цей час українських жертв. Видання доповнює наукова розвідка про хід військових подій під час німецько-польської війни та захоплення західноукраїнських земель Совєтським Союзом, карти й сумарні статистичні таблиці та зіставлення.

Книга "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.", яку упорядкували Ігор Галагіда і Мирослав Іваник, вміщує документи і матеріали (українські, польські та німецькі) про низку акцій, здійснених загонами польського підпілля у березні–квітні 1944 р. на території Люблінського дистрикту Генеральної Губернії окупованої німцями Польщі. Ці дії були спрямовані проти десятків сіл Грубешівського повіту, в яких проживали переважно українці. Масштаб і жорстокість нападів спонукали населення назвати їх погромами. Внаслідок польських акцій напровесні 1944 р. було вбито близько 2 500 українських цивільних. Більшість жертв з українського боку становлять жінки та діти. Символом цієї трагедії стало село Сагринь, де польські відділи за одну ніч убили 619 осіб.

Найбільшою та найважливішою частиною збірника є 68 протоколів зі свідченнями очевидців, вони творять основний корпус відомих на сьогодні задокументованих описів подій. Ці свідчення є унікальними за документаційною вартістю для встановлення достовірного образу минулого.

Учасники події: Андрій Яремчук, Ігор Галагіда, Оля Гнатюк, Мирослав Іваник

Коли: П'ятниця, 3 жовтня, 16:00

Де: Центр імені Митрополита Андрея Шептицького, авдиторія 127 (Паркова), м. Львів, вул. Стрийська, 29а

 

"Ми створюємо культуру пам’яті в Україні", - Гаяне Авакян

Інтерв’ю зі співзасновницею Платформи пам’яті "Меморіал" Гаяне Авакян для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Перешкодити єднанню ОУН із сіоністами. "Активні заходи" кдб

На початку 1970-х років із закордонних резидентур кдб срср надійшла низка документів, у яких зверталася увага на нову тенденцію в середовищі емігрантських центрів. Йшлося про те, що оунівці і сіоністи, попри здавалося б ідеологічні та інші розбіжності, почали об’єднуватися для спільної боротьби проти політики срср. Про те, як кдб намагався перешкодити такому єднанню, розповідають розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України.

Полон як тінь війни

Українська історія нерозривно пов'язана з війнами й боротьбою за незалежність. В усіх цих конфліктах українці опинялися в полоні: від часів визвольних змагань початку ХХ століття до сучасної війни проти Росії. Тема полону є не лише правовою чи військовою проблемою, а й історико-культурним дзеркалом епохи: вона відображає стан гуманістичних цінностей, культуру дотримання міжнародних норм і характер політичних режимів.

Тімоті Снайдер: Глобальна ініціатива у пошуках історичної правди

"Історія не є воюючою стороною. Завдання будь-якої серйозної історії, включно з таким проєктом як цей, — дійти до правди. А правда завжди цікавіша за міф. Правда демократична в той спосіб, у який міф бути не може, бо міф вимагає покори, міф вимагає відсутності сумнівів. Історична правда нагадує нам, що життя — це не стільки впевненість у чомусь хибному, скільки постійно зростаюче знання про різні речі, які можуть бути правдивими. Тому я не сумніваюся, що наприкінці цього проєкту люди в Україні і по всьому світі, будуть набагато краще підготовлені до боротьби з російською пропагандою, ніж зараз".