АНОНС: "Жертви польсько-українського протистояння 1939-1937 рр."

3 жовтня у Львові відбудеться обговорення історії польсько-українського конфлікту воєнного часу з нагоди публікації нових видань «Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)» та «Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.» (підсерія: Документи і Дослідження).

У виданні "Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)" подано списки українських жертв (загиблих і поранених) вересня–жовтня 1939 р. серед населення західних територій України, а саме: Волинського, Люблинського, Львівського, Поліського, Станиславівського і Тернопільського воєводств, які становили тоді частину польської держави. Після опрацювання великого документального матеріалу в архівах України й Польщі, а також аналізу основного корпусу наукової літератури, споминів і свідчень, автор Андрій Яремчук встановив максимально повний, який можливий з огляду на нинішній стан дослідження теми, іменний перелік жертв.

Книжка має характер мартиролога, в якому представлено за воєводствами, повітами, містами, містечками та селами перелік усіх встановлених на цей час українських жертв. Видання доповнює наукова розвідка про хід військових подій під час німецько-польської війни та захоплення західноукраїнських земель Совєтським Союзом, карти й сумарні статистичні таблиці та зіставлення.

Книга "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.", яку упорядкували Ігор Галагіда і Мирослав Іваник, вміщує документи і матеріали (українські, польські та німецькі) про низку акцій, здійснених загонами польського підпілля у березні–квітні 1944 р. на території Люблінського дистрикту Генеральної Губернії окупованої німцями Польщі. Ці дії були спрямовані проти десятків сіл Грубешівського повіту, в яких проживали переважно українці. Масштаб і жорстокість нападів спонукали населення назвати їх погромами. Внаслідок польських акцій напровесні 1944 р. було вбито близько 2 500 українських цивільних. Більшість жертв з українського боку становлять жінки та діти. Символом цієї трагедії стало село Сагринь, де польські відділи за одну ніч убили 619 осіб.

Найбільшою та найважливішою частиною збірника є 68 протоколів зі свідченнями очевидців, вони творять основний корпус відомих на сьогодні задокументованих описів подій. Ці свідчення є унікальними за документаційною вартістю для встановлення достовірного образу минулого.

Учасники події: Андрій Яремчук, Ігор Галагіда, Оля Гнатюк, Мирослав Іваник

Коли: П'ятниця, 3 жовтня, 16:00

Де: Центр імені Митрополита Андрея Шептицького, авдиторія 127 (Паркова), м. Львів, вул. Стрийська, 29а

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.