АНОНС: "Жертви польсько-українського протистояння 1939-1937 рр."

3 жовтня у Львові відбудеться обговорення історії польсько-українського конфлікту воєнного часу з нагоди публікації нових видань «Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)» та «Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.» (підсерія: Документи і Дослідження).

У виданні "Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)" подано списки українських жертв (загиблих і поранених) вересня–жовтня 1939 р. серед населення західних територій України, а саме: Волинського, Люблинського, Львівського, Поліського, Станиславівського і Тернопільського воєводств, які становили тоді частину польської держави. Після опрацювання великого документального матеріалу в архівах України й Польщі, а також аналізу основного корпусу наукової літератури, споминів і свідчень, автор Андрій Яремчук встановив максимально повний, який можливий з огляду на нинішній стан дослідження теми, іменний перелік жертв.

Книжка має характер мартиролога, в якому представлено за воєводствами, повітами, містами, містечками та селами перелік усіх встановлених на цей час українських жертв. Видання доповнює наукова розвідка про хід військових подій під час німецько-польської війни та захоплення західноукраїнських земель Совєтським Союзом, карти й сумарні статистичні таблиці та зіставлення.

Книга "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.", яку упорядкували Ігор Галагіда і Мирослав Іваник, вміщує документи і матеріали (українські, польські та німецькі) про низку акцій, здійснених загонами польського підпілля у березні–квітні 1944 р. на території Люблінського дистрикту Генеральної Губернії окупованої німцями Польщі. Ці дії були спрямовані проти десятків сіл Грубешівського повіту, в яких проживали переважно українці. Масштаб і жорстокість нападів спонукали населення назвати їх погромами. Внаслідок польських акцій напровесні 1944 р. було вбито близько 2 500 українських цивільних. Більшість жертв з українського боку становлять жінки та діти. Символом цієї трагедії стало село Сагринь, де польські відділи за одну ніч убили 619 осіб.

Найбільшою та найважливішою частиною збірника є 68 протоколів зі свідченнями очевидців, вони творять основний корпус відомих на сьогодні задокументованих описів подій. Ці свідчення є унікальними за документаційною вартістю для встановлення достовірного образу минулого.

Учасники події: Андрій Яремчук, Ігор Галагіда, Оля Гнатюк, Мирослав Іваник

Коли: П'ятниця, 3 жовтня, 16:00

Де: Центр імені Митрополита Андрея Шептицького, авдиторія 127 (Паркова), м. Львів, вул. Стрийська, 29а

 

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".