АНОНС: "Жертви польсько-українського протистояння 1939-1937 рр."

3 жовтня у Львові відбудеться обговорення історії польсько-українського конфлікту воєнного часу з нагоди публікації нових видань «Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)» та «Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.» (підсерія: Документи і Дослідження).

У виданні "Українські жертви польських вбивств під час німецько-польської війни 1939 р. (вересень – жовтень)" подано списки українських жертв (загиблих і поранених) вересня–жовтня 1939 р. серед населення західних територій України, а саме: Волинського, Люблинського, Львівського, Поліського, Станиславівського і Тернопільського воєводств, які становили тоді частину польської держави. Після опрацювання великого документального матеріалу в архівах України й Польщі, а також аналізу основного корпусу наукової літератури, споминів і свідчень, автор Андрій Яремчук встановив максимально повний, який можливий з огляду на нинішній стан дослідження теми, іменний перелік жертв.

Книжка має характер мартиролога, в якому представлено за воєводствами, повітами, містами, містечками та селами перелік усіх встановлених на цей час українських жертв. Видання доповнює наукова розвідка про хід військових подій під час німецько-польської війни та захоплення західноукраїнських земель Совєтським Союзом, карти й сумарні статистичні таблиці та зіставлення.

Книга "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р.", яку упорядкували Ігор Галагіда і Мирослав Іваник, вміщує документи і матеріали (українські, польські та німецькі) про низку акцій, здійснених загонами польського підпілля у березні–квітні 1944 р. на території Люблінського дистрикту Генеральної Губернії окупованої німцями Польщі. Ці дії були спрямовані проти десятків сіл Грубешівського повіту, в яких проживали переважно українці. Масштаб і жорстокість нападів спонукали населення назвати їх погромами. Внаслідок польських акцій напровесні 1944 р. було вбито близько 2 500 українських цивільних. Більшість жертв з українського боку становлять жінки та діти. Символом цієї трагедії стало село Сагринь, де польські відділи за одну ніч убили 619 осіб.

Найбільшою та найважливішою частиною збірника є 68 протоколів зі свідченнями очевидців, вони творять основний корпус відомих на сьогодні задокументованих описів подій. Ці свідчення є унікальними за документаційною вартістю для встановлення достовірного образу минулого.

Учасники події: Андрій Яремчук, Ігор Галагіда, Оля Гнатюк, Мирослав Іваник

Коли: П'ятниця, 3 жовтня, 16:00

Де: Центр імені Митрополита Андрея Шептицького, авдиторія 127 (Паркова), м. Львів, вул. Стрийська, 29а

 

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.