У Львові визначили нову ділянку для поховання захисників України

У Львові поховання захисників України продовжать на новому Полі почесних поховань, яке до декомунізації було відоме як Пагорб Слави.

Про це повідомила Львівська міська рада

У зв'язку з тим, що сектор Поля почесних поховань № 86а заповнений, у Львові визначили нове місце для поховання загиблих Захисників і Захисниць України. Це ділянка, що до завершення процесу декомунізації була відома як  Пагорб Слави. Тепер вона стане сектором Поля почесних поховань № 87, який входить у межі Личаківського цвинтаря.

Як зазначив керуючий справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко, на теперішньому секторі почесних поховань станом на 19 листопада залишилось 19 місць, тому перехід до нового поля є невідкладним.

На місці вже сформовано головну алею з покриттям, стійким для проведення церемоній у будь-яку пору року, облаштовано зону церемоніалу, повністю очищену від радянських ідеологічних елементів, а також попередньо закладено простір для майбутніх елементів української меморіальної архітектури, які визначатимуться через фаховий конкурс.

"Поле розділене на 12 секторів, де ховатимемо наших Захисників та Захисниць, також збережемо та почистимо зелені насадження. Тут встановлять такі самі надгробки, як і на меморіалі на вул. Мечникова. Також ми проведемо окремий архітектурний конкурс на облаштування церемоніальної зони", - зазначив керуючий справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко.

Нову локацію для поховання захисників України погодили з робочою групою з увічнення пам'яті Героїв національно-визвольних змагань за Незалежність України, членами якої є ветерани, родини загиблих, архітектори, науковці, ветерани та інші експерти.

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.