У Києві відкрили меморіальну дошку на будинку, де жив академік Борис Патон

У Києві відкрили меморіальну дошку на будинку на вулиці Олеся Гончара, 41А, де мешкав багаторічний президент Національної академії наук України академік Борис Патон.

Про це повідомила пресслужба НАН України.

Меморіальна дошка розташована на фасаді будинку за адресою вул. Олеся Гончара, 41А, де Борис Патон проживав з 1974 року до своєї смерті у 2020-му. Будинок був зведений спеціально для вчених і став домівкою для багатьох відомих науковців. 

Ініціатива встановлення меморіальної дошки належить Національній академії наук України спільно з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. Автором меморіальної дошки став скульптор Володимир Корень.

У церемонії відкриття взяли участь керівництво Національної академії наук України, Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України, наукова спільнота, колеги та мешканці будинку. 

Борис Патон народився 27 листопада 1918 року в Києві в родині академіка Євгена Патона. У 1941 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю "інженер-електрик". У 1945 році захистив кандидатську, а в 1952 докторську дисертації.

У 1953 році Борис Патон очолив Інститут електрозварювання, з 1962 року був президентом Національної академії наук України. Був депутатом Верховної Ради УРСР 5–11 скликань та Верховної Ради СРСР 6–11-го скликань, народним депутатом СРСР (1989—1991), заступником голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР. А також членом ЦК КПУ (1960—1991) та членом (1966—1991) ЦК КПРС.

Борис Патон - автор і співавтор понад 720 винаходів, зокрема, які допомагають проводити зварювання в космосі, під водою, а також в організмі людини. Він автор близько 4 тисяч наукових статей і патентів, які прийняті більш ніж в 30 країнах світу. 

У 1998-му став першою людиною, нагородженою званням Герой України. Помер влітку 2020-го на 102-му році життя.

 

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.