На Національному військовому меморіальному кладовищі висадили дуби у межах меморіального проєкту "Алея дубів. Національна пам’ять"

На Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася висадка дубів у межах довгострокового меморіального проєкту "Алея дубів. Національна пам’ять".

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Національного військового меморіального кладовища.

""Алея дубів. Національна пам'ять" - це внесок у сучасну культуру вшанування в Україні. Поєднуючи природне середовище з офіційним меморіальним комплексом, вона робить Національне військове меморіальне кладовище не лише місцем церемоній, а й простором тиші, гідності та роздумів. Дуби, що ростимуть десятиліттями, нагадуватимуть про високу ціну свободи й про те, що держава й суспільство бережуть пам'ять про кожного і кожну, хто віддав життя за Україну" - йдеться у повідомленні.

Ініціаторами створення Алеї стали родини полеглих Захисників України - насамперед Віра Литвиненко, мати загиблого воїна Владислава Литвиненка з позивним "Вектор", спільно з громадською організацією родин загиблих Захисників України "Серце назовні". Проєкт реалізується за підтримки Міністерства у справах ветеранів України та Державної установи "Національне військове меморіальне кладовище".

"Війна - це імена. Для нас Алея дубів - це не просто символічні дерева. Це місце, де історії наших Захисників залишаються помітними й відчутними. Кожен дуб матиме ім'я, а за кожним ім'ям стоїть життя, родина, вибір стати на захист України. Ми висаджуємо ці дерева тут, на Національному військовому меморіальному кладовищі, щоб наші діти й онуки бачили: Україна пам'ятає своїх Героїв", - підкреслила Віра Литвиненко.

Першій висадці передувало підписання Меморандуму про співпрацю між ДУ "Національне військове меморіальне кладовище" та ГО "Серце Назовні", який визначив рамки спільної роботи над формуванням символічного простору пам'яті на території НВМК. Висадження 56 дубів стало початком тривалого процесу - алея буде розширюватися та доповнюватися відповідно до історій подвигу українських воїнів.

До заходу долучилися Народний депутат України Анатолій Остапенко, заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, представники Мінветеранів, заступник командувача Національної гвардії України Валентин Острижний, керівництво Національного військового меморіального кладовища, Отець Роман, військовий капелан, 112 бригади ТРО, а також родини полеглих Захисників і Захисниць, їхні побратими й посестри та представники громадянського суспільства.

Сім'ям полеглих Героїв вручили іменні жетони з викарбуваними прізвищами, іменами та позивними Захисників і Захисниць. Ці жетони закріплені за кожним деревом. Частина дубів присвячена воїнам окремих підрозділів, зокрема розвідникам Головного управління розвідки Міністерства оборони України та військовослужбовцям Національної гвардії України. Так Алея від початку поєднує в собі індивідуальні історії та спільну, загальнонаціональну пам'ять про тих, хто захищав Україну.

 

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.