На Національному військовому меморіальному кладовищі висадили дуби у межах меморіального проєкту "Алея дубів. Національна пам’ять"

На Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася висадка дубів у межах довгострокового меморіального проєкту "Алея дубів. Національна пам’ять".

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Національного військового меморіального кладовища.

""Алея дубів. Національна пам'ять" - це внесок у сучасну культуру вшанування в Україні. Поєднуючи природне середовище з офіційним меморіальним комплексом, вона робить Національне військове меморіальне кладовище не лише місцем церемоній, а й простором тиші, гідності та роздумів. Дуби, що ростимуть десятиліттями, нагадуватимуть про високу ціну свободи й про те, що держава й суспільство бережуть пам'ять про кожного і кожну, хто віддав життя за Україну" - йдеться у повідомленні.

Ініціаторами створення Алеї стали родини полеглих Захисників України - насамперед Віра Литвиненко, мати загиблого воїна Владислава Литвиненка з позивним "Вектор", спільно з громадською організацією родин загиблих Захисників України "Серце назовні". Проєкт реалізується за підтримки Міністерства у справах ветеранів України та Державної установи "Національне військове меморіальне кладовище".

"Війна - це імена. Для нас Алея дубів - це не просто символічні дерева. Це місце, де історії наших Захисників залишаються помітними й відчутними. Кожен дуб матиме ім'я, а за кожним ім'ям стоїть життя, родина, вибір стати на захист України. Ми висаджуємо ці дерева тут, на Національному військовому меморіальному кладовищі, щоб наші діти й онуки бачили: Україна пам'ятає своїх Героїв", - підкреслила Віра Литвиненко.

Першій висадці передувало підписання Меморандуму про співпрацю між ДУ "Національне військове меморіальне кладовище" та ГО "Серце Назовні", який визначив рамки спільної роботи над формуванням символічного простору пам'яті на території НВМК. Висадження 56 дубів стало початком тривалого процесу - алея буде розширюватися та доповнюватися відповідно до історій подвигу українських воїнів.

До заходу долучилися Народний депутат України Анатолій Остапенко, заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, представники Мінветеранів, заступник командувача Національної гвардії України Валентин Острижний, керівництво Національного військового меморіального кладовища, Отець Роман, військовий капелан, 112 бригади ТРО, а також родини полеглих Захисників і Захисниць, їхні побратими й посестри та представники громадянського суспільства.

Сім'ям полеглих Героїв вручили іменні жетони з викарбуваними прізвищами, іменами та позивними Захисників і Захисниць. Ці жетони закріплені за кожним деревом. Частина дубів присвячена воїнам окремих підрозділів, зокрема розвідникам Головного управління розвідки Міністерства оборони України та військовослужбовцям Національної гвардії України. Так Алея від початку поєднує в собі індивідуальні історії та спільну, загальнонаціональну пам'ять про тих, хто захищав Україну.

 

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.