На Національному військовому меморіальному кладовищі висадили дуби у межах меморіального проєкту "Алея дубів. Національна пам’ять"

На Національному військовому меморіальному кладовищі відбулася висадка дубів у межах довгострокового меморіального проєкту "Алея дубів. Національна пам’ять".

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Національного військового меморіального кладовища.

""Алея дубів. Національна пам'ять" - це внесок у сучасну культуру вшанування в Україні. Поєднуючи природне середовище з офіційним меморіальним комплексом, вона робить Національне військове меморіальне кладовище не лише місцем церемоній, а й простором тиші, гідності та роздумів. Дуби, що ростимуть десятиліттями, нагадуватимуть про високу ціну свободи й про те, що держава й суспільство бережуть пам'ять про кожного і кожну, хто віддав життя за Україну" - йдеться у повідомленні.

Ініціаторами створення Алеї стали родини полеглих Захисників України - насамперед Віра Литвиненко, мати загиблого воїна Владислава Литвиненка з позивним "Вектор", спільно з громадською організацією родин загиблих Захисників України "Серце назовні". Проєкт реалізується за підтримки Міністерства у справах ветеранів України та Державної установи "Національне військове меморіальне кладовище".

"Війна - це імена. Для нас Алея дубів - це не просто символічні дерева. Це місце, де історії наших Захисників залишаються помітними й відчутними. Кожен дуб матиме ім'я, а за кожним ім'ям стоїть життя, родина, вибір стати на захист України. Ми висаджуємо ці дерева тут, на Національному військовому меморіальному кладовищі, щоб наші діти й онуки бачили: Україна пам'ятає своїх Героїв", - підкреслила Віра Литвиненко.

Першій висадці передувало підписання Меморандуму про співпрацю між ДУ "Національне військове меморіальне кладовище" та ГО "Серце Назовні", який визначив рамки спільної роботи над формуванням символічного простору пам'яті на території НВМК. Висадження 56 дубів стало початком тривалого процесу - алея буде розширюватися та доповнюватися відповідно до історій подвигу українських воїнів.

До заходу долучилися Народний депутат України Анатолій Остапенко, заступник Міністра у справах ветеранів України Руслан Приходько, представники Мінветеранів, заступник командувача Національної гвардії України Валентин Острижний, керівництво Національного військового меморіального кладовища, Отець Роман, військовий капелан, 112 бригади ТРО, а також родини полеглих Захисників і Захисниць, їхні побратими й посестри та представники громадянського суспільства.

Сім'ям полеглих Героїв вручили іменні жетони з викарбуваними прізвищами, іменами та позивними Захисників і Захисниць. Ці жетони закріплені за кожним деревом. Частина дубів присвячена воїнам окремих підрозділів, зокрема розвідникам Головного управління розвідки Міністерства оборони України та військовослужбовцям Національної гвардії України. Так Алея від початку поєднує в собі індивідуальні історії та спільну, загальнонаціональну пам'ять про тих, хто захищав Україну.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.